Прочитав я оце про "Стугна" і згадав Брежнєва. Точніше — історію, яка сталася, коли нинішній міністр нашої оборони генерал-полковник Полторак був просто Стьопою і ходив у восьмий клас Веселодолинської середньої школи.
Напередодні ювілейного 9 травня ветерани Другої світової війни начебто написали листа "дорогому Леонідові Іллічу". В ньому вони "язичок" на пляшці горілки, який при спробі відкрити частенько відривавсь і псував людям святковий настрій, просили замінити на щось зручніше. Брежнєв відклав листа, підійшов до бару, взяв до рук пляшку "Столичної" у експортному виконанні й довго вивчав закрутку. Не знайшовши "язичка", мовив: "Привередничают ветераны".
От і нинішні, діючі фронтовики, "прівєрєднічають". Але не щодо недосконалого доступу до вмісту пляшки з оковитою — стосовно знарядь протитанкової оборони.
У березні в одному з телеефірів генеральний директор Укроборонпрому Роман Романов повідомив про початок масового виробництва ПТРК "Стугна-П". Наші системи, сказав він, уже замовлено Міністерством оборони і Національною гвардією. І уточнив: "Стугна" — український аналог славнозвісного американського "Джавеліна", і ця грізна зброя вже почала надходити у фронтові підрозділи. Днями на тому ж телеканалі з'явився перший заступник керівника того-таки концерну Сергій Пінькас і знову заспівав хвалу вітчизняним протитанковим ракетним комплексам. За його словами, українські ПТРК "Стугна" навіть мають низку конкурентних переваг над американським комплексом і вже майже рік, тобто ще з 2014-го, надходять у війська.
Я не питатиму, чому, маючи надсучасний аналог, Україна не полишає спроб випросити в Обами його "Джавеліни". Зрозуміла річ: постачання американської зброї, окрім посилення нашої обороноздатності, матиме десятикратно більшу політичну вагу і знаменуватиме перехід на принципово інший рівень підтримки США у нашому протистоянні з путінською Росією. Людей цікавить інше: чому в умовах, коли основною наступальною силою російських військ і терористичних угруповань є танки й бронемашини, коли на Донбас чи не щодня перекидають з Росії нові й нові колони панцерників, з яких формуються нові й нові ударні групи, на українські передові позиції досі не надійшли розрекламовані "Стугни" — принаймні в достатній кількості? Чому — попри те, що виробництво ПТРК оголошено пріоритетним, а відправляють їх на фронт, якщо вірити заявам функціонерів оборонпрому, "ще з 2014 року"?
Таке враження, що "Стугни", замість передової, розставляють у складських ангарах, як свого часу Брежнєв розставляв у кремлівській шафі пляшки з європейськими закрутками.
4 
1
Коментарі