— Там мальчик ругается и шишки бросает, нехорошо это, — до кабінету директора Новодмитрівської школи, що в Золотоніському районі, зазирає циганча.
У навчальному закладі діє єдиний в області клас, де навчаються діти ромів. Усі учні тут — діти Михайла Волбенка: 7-річний Сергій, Мося, 8 років, 11-річний Равік, на рік старший Прохор та 10-річна Альона. Родина оселилася в Новій Дмитрівці два роки тому. Доти роми жили в Кременчуці. Там діти не ходили до школи, бо не мали документів і реєстрації. Сільський голова Нової Дмитрівки Тетяна Говоркова оформила їм необхідні документи. Мосю записали Славком. Учителька називає його Юрою. У школі з ромів сформували другий клас, якого в закладі не було.
— На перше вересня прийшли всі як з іголочки: в костюмах, причесані. Уся їхня родина прийшла на них подивитися: й батьки, й родичі. Такі горді були, що це ж їхні діти до школи йдуть, — розповідає завуч Ірина Рудик.
Кабінет, де навчається другий клас, — навпроти директорського. У класі вісім парт. У шафі й на стелажі розставлені книжки, дитячі малюнки й аплікації. За комп"ютером дівчинка набирає слова. На екрані висвітлюється "альона", "папа" і "амам".
— У них дуже хороша зорова пам"ять, на комп"ютері швидше навчилися писати, ніж у зошиті. Ще читати не вміють, а всі програми відкривають самі, — розповідає вчителька Людмила Рябуха, 20 років.
Після дзвінка на урок до класу забігають четверо хлопців. Усі підстрижені, в брюках чи джинсах, теплих светрах. Найменший підходить до сестри.
Вони неписьменні, через це ніде й не працюють
— Можна, і я щас раз своє ім"я напишу, — намагається дістати до клавіатури. Сестра не пускає. — Ну я раз напишу, — аж плаче хлопець. Набирає літери. Бачить, що не виходить, вимикає комп"ютер.
Школярі сідають за парти. Учителька просить розв"язати приклад:
— Вас п"ятеро, один до школи не прийшов. Скільки вас прийшло до школи?
— Четверо, — викрикує Сергій. Йому важко всидіти за партою. Постійно совається, встає, щоб заглянути в книжку, гризе ручку, впускає її на підлогу і залазить під парту. Діти пишуть на дошці та розв"язують приклади в зошитах. Старші самі, Юрі допомагає сестра, Сергієві — вчителька.
Харчуються діти в шкільній їдальні.
— Мені найбільше подобається картошка, каша і борщ. І руки ми завжди перед їдою миємо. Ми так і вдома робимо, — розповідає Альона.
Волбенки мешкають у приватному будинку. Мати Анжела торгує на базарі. Батько перебивається тимчасовими підробітками.
— Вони неписьменні, через це ніде й не працюють, — каже Прохор. — А я хочу школу закінчити і в інституті вчитися.
У Черкаській області живуть представники 130 національностей. Ромів — 5600 осіб. Для нацменшин відкрили єврейську школу в Черкасах, єврейські класи при уманській школі N10.
Коментарі