60-річна Надія Власенко із села Юрчиха Кам"янського району заборгувала різним банкам 80 тис. грн.
— Сестра Надя жила сама на сусідній вулиці. Отримувала пенсію і працювала санітаркою в райлікарні. Її син Сергій проживає із сім"єю в Кіровограді, — каже Валентина Демченко, 66 років. — Про те, шо вона набралася кредитів, узнала недавно, як почали її тривожить банки. Нащо їй гроші були — не знаю. Великих покупок вона не робила. До мене недавно заходив дядько, шукав сестру. Казав, що з Черкас і що в їхньому відділенні Надя тоже брала 10 тисяч.
Місяць тому Надія Прокопівна продала хату за 40 тис. грн, щоб погасити частину кредитів. Її будинок для свого працівника купив Кам"янський машинобудівний завод. Сама переїхала жити до сина.
— Ну хай Надя глупость зробила, але ж нащо банки так бездумно роздавали гроші наліво й направо. Це ж так можна набратись мільйонів, — дивується сестра.
Щоб оформити кредит, банки вимагають від позичальника паспорт, ідентифікаційний код і довідку про доходи. Жодна із фінустанов не перевіряє клієнта на наявність кредитів в інших банках. Банкіри ж кажуть, що кількість установ, де одна людина може позичати гроші, є обмеженою.
Доступними до кризи були і товари у кредит. Торговельні мережі побутової техніки рясніли оголошеннями: "Товари в кредит без довідки про доходи".
— Жодних обмежень. Показала людина паспорт і взяла товар. За мить могла його обміняти на живі гроші в ломбарді. Прямо в упаковках приносили товар, — каже працівник ломбарду з Черкас Володимир Тарнавський, 42 роки. — Одвічне бажання людей мати все і одразу часто суперечило здоровому глузду.
3 
1
Коментарі