вівторок, 24 квітня 2007 16:41
Андрій Бондар
Андрій Бондар
Андрій Бондар

Мої мажори

 

Я навчався в класі, де добру третину дітей можна було вважати дітьми-мажорами. Із першого погляду, всі ми були рівні, бо носили однакову радянську форму — коричневу або синю. Зовнішня відмінність між ними й нами полягала в двох речах: сумі щоденних кишенькових грошей і бутербродах, які нам усім давали з собою батьки до школи. Разом із першими березневими тюльпанами в їхніх бутербродах міг з"явитись огірок, якого простим дітям доводилося чекати до липня.

Усі ми однаково пили примусове молоко після першого уроку й вибігали стрімголов із класу після дзвоника на другу перерву, аби першими добігти до тьоті Валі з її чебуреками по 18 копійок. На великій перерві найчастіше були пиріжки з лівером — "тошнотіки" по 5 копійок. На 20 копійок ти пристойно набивав шлунок.

Потім настав 1990 рік і тошнотіки різко почали дорожчати, а під батьками дітей-мажорів захиталися стільці. Але після 1991-го разом зі смертю тошнотіків, які не витримали конкуренції в нових умовах, для них якось усе втряслося остаточно. Хто в бізнес пішов, хто виїхав, а хто й осередки нових партій очолив.

Ми їли тошнотіки і розмовляли про мрії

Я дружив із сином останнього першого секретаря райкому КПРС Вовою. Мабуть, тому, що ми були сусідами і разом ходили до школи. Ми разом слухали "Deep Purple", пили церковне вино з 30-літрової каністри, курили "Космос". Вова ніколи не вивищувався й не користувався своїм статусом, як це робили інші мажори.

Одного разу, йдучи зі школи, ми їли тошнотіки і розмовляли про мрії. Вова тоді кинув, показавши на міську дошку пошани з віконцями фотографій:

— Оцього б я точно для себе не хотів. На юрфак піду чи у воєнку засунуть?

Нещодавно я довідався, що зараз він продає металопластикові вікна.

Зараз ви читаєте новину «Мої мажори». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

07.05.2007 23:05:43Бука0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Мої батьки переїхали в невеличке містечко мого дитинства з великого російського міста, і ми поселились в заводському районі. Ставлення вчителів залежало від посади батьків, це відчувалося. Але у приїжджих були посади, а у місцевих - бабці з дідусями в селах поблизу, в той час це було важливіше за зарплату, яку не платили. Особливі були тільки ті діти, у кого батьки-військовослужбовці якийсь час жили за кордоном. В старших класах одна з таких дівчат зустрічалась із найгарнішим (як вважалося) хлопцем класу. Будь-яку конкуренцію він викорінював на місці. У 9му класі прийшов новенький, але витримав лише місяць і мусив мінять школу. Хлопці його просто уникали, але одному не дуже вдавалося. Він міг на репліку вчительки "я від вас закипаю" відповісти "зніміть кришку", але тут був безсилий. Потім, коли у 10й клас перейшли вже без мене, мені розповідали, що красень більше гумориста не чіпає, бо його, красеня, після чергового знущання вивезли до лісу і все добре пояснили. Ієрархія похитнулася і обернулася догори ногами. Красеня вже років десять не бачила, але не думаю, що він ще гарний. Його дівчина потім зустрічалася з одним моїм другом, але вважала це самопожертвою. Тепер друг переїхав до Росії, бо його батька запросили очолити завод. Гуморист - єдиний з класу, хто поступив в Київський медінститут, і в нього напевне тепер все добре. А мені добре, що після закінчення школи я нікого з них досі не зустріла.
27.04.2007 09:38:50Влад0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Прикольний тоді був час у школі... Але вже тоді мажори нашого покоління прагнули на юрфаки. Вони і зараз прокурорами містечок і районів служать, і не дуже нарваними для однокласників залишаються, проте їхні діти - це вже зовсім інша каста, нажаль...
Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути