четверг, 08 октября 2009 18:13
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Другие люди

 

Нынешний отпуск, как и достаточно много лет до этого, я провел в таком месте, где много деревьев и мало людей. То есть их там немного есть — привычный круг знакомых лиц, ежедневного созерцания которых тебе достаточно для счастья. Других почти нет. А если кто-то туда зайдет раз в полгода, то это событие. А если при этом еще скажет на прощание, мол, "ну, я еще как-то к вам загляну", то в это так мало верится, что баба Катя говорит вдогонку ласково язвительно:

— Ага, заглянет он — собаке под хвост!

Так оно там. Я привык к этому и привык нормально возвращаться оттуда. Но в этом году при возвращении произошла удивительная вещь: я совсем забыл, что где-то есть другие люди. Ехал из Миргорода в Киев и рассматривал деревья вдоль трассы. Их там, наверное, сотни тысяч. Но это количество не надоедало и не подавляло, не воспринималась, как толпа. Я легко мог видеть каждое дерево отдельно и удивлялся, как они разумно живут, как умеют расположить себя в окружающем пространстве.

Девушки умеют быть похожими на деревья

Доехав в Киев, пересел на метро и только здесь понял, что совсем забыл о других людях. А здесь их стало мгновенно много — по сравнению с тем местом, откуда я приехал. И я смотрел на них так, что некоторые даже обеспокоились и, по-видимому, думали: чего этот старый пень к нам так присматривается? А я не мог удержаться от рассмотрения, потому что все они казались смешными, непутевыми и даже уродливыми. Они все были неизвестно зачем. Среди них не нашлось никого, кто хоть немного был бы похож на дерево. Разве что девушки, и то не все, умеют быть похожими на деревья своей природой и поведением. В итоге именно девушки и примирили меня с новой действительностью. Доехав до конца, я уже меньше думал об этом. За полчаса все вошло в привычную колею.

Но теперь я думаю: когда все было нормально — когда я забыл о других людях или тогда, когда привык к тому, что они есть?

Сейчас вы читаете новость «Другие люди». Вас также могут заинтересовать свежие новости Украины и мировые на Gazeta.ua

Комментарии

7

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

02.04.2008 18:18:45Просто Анна0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Что и говорить, миниатюра прелестная! И что с того. что мысль не нова. Как говорит наш бывший Кучма, лучше быть банальным, чем недопонятым. А приятнее всего то, что оригинал текста написан ПО-РУССКИ. Я сравнила, я вижу: язык, на котором думает автор, - русский. Но кто скажет, что этот рассказик принадлежит российской культуре? Только Тарасюк и иже с ним.
24.01.2008 02:13:12Леся0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Читаю і реву. Реву, бо родом теж звідти ? з того міщанства, навіть сільськості, провінційності, з того непохитного "всі так роблять". Я виросла в ньому, хочу вірити ? виросла з нього, але не позбулася його. І не позбудуся ? поки живі мої батьки, поки ми живемо в одному місті, поки їхня любов до дітей і внуків не перестане вимірюватися мішками картоплі, яку ми, такі безсовісні, не приїхали сапати і копати... І апофеоз тої "єдино-правильної" філософії життя ?татів докір при відправі на бабциній могилі. Це було в кінці 80-х, мені було 20. Я вчасно не перехрестилася, і почула роздратоване: "Хрестись, чого стоїш? Тепер уже час такий, що треба вміти хреститися"... Лише кілька років назад я зуміла зізнатися собі чесно: ні, я не релігійна, не віруюча людина, і маю право бути такою. Я не ходжу до церкви, бо не сповідую її віри. Тато теж не ходить, хіба ? бо ж так треба! ? на Різдво і Великдень. А вилежуючись щонеділі на дивані перед телевізором, каже мамі, що він наробився за тиждень і йому треба відпочити. Мама йде до церкви сама і щиро молиться. За нас усіх. P.S. Дякую, Світланко. Твої милі спогади, незначущі, здавалося б, події, про які ти пишеш, змушують задумуватися про дещо більше.
19.01.2008 23:23:28Sunny0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Свілана, пишіть частіше! З нетерпінням чекаю на кожну наступну Вашу історію.
17.01.2008 06:56:00titsi V.-poravka-vubachenn"a0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Slid chutatu- tvij, tvoje, a ne mij
17.01.2008 06:36:34tittsi V.0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
"Y mojei dryzhunu tak sturchut nakroxmalena postil, jak y kota ja..."-xvaluvs odun. A mij cholovik serduts"a, kolu ja vzhuvajy zajmennuku- mij, moje..."Vse tse nashe"-popravl"aje vin. Vin yspadkyvav lantyxu v"jazanux ljaljok i servetok. Odna servetka spodobalas meni, bo nakroxmaleni dovgi shui lebediv iz chervonumu nosukamu vusochijyt vusoko y povitri navkolo sunjogo ozertsja. A to je pary keramichnux lebediv y vugljadi vazu. Jakshcho tydu v lebedja nalutu vodu, to byde vaza dl"a zhuvux trojand.A jkshcho tydu napxatu spetsialno kyplenogo materialy, to mozhna navstroml"atu shtychnux kvitiv. Pru nagodi mozhy peredatu takogo lebeduka Svitlani, jakwo vona togo shche zabazhaje.
16.01.2008 23:16:51M.0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Ranishe byla depresija vid togo vsjogo. Ta zakoxavs"a v mene zamozhnuj zhenux.I bylo v njogo v bydunky vse te, chogo xoche Svitlana.Stari-dobri-rechi-govoruv vin.Tilku zamist gru na "pianini", vin zaxopl"yvavsja starovunnumu avtomob.,y stuli retro. Y njogo collection star-x avto. I y sonjachny pogody katav vin mene y bilogo koljory avto,a y poxmyry v temno- sun"omy i t.d. Pislja ti"ei zystrichi zminulos moje stavlennja do mishchanstva.Xoroshi spogadu navijala "Kr. vaza". D"akyjy.
16.01.2008 18:42:14тітка-вітка0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Тобі, Свєтко, до міщанки, як до Москви рачки. Якщо ти у свою кришталеву штучку кришиш олів'є, то то вже не ваза, а ладья! Крім того до кришталевого комплекту необхідні розеточки, трояндочки і кілька лебедів. Інакше то не комплект, а чистісінькі понти.
16.01.2008 18:15:00Лідія Л. 0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Світлано, хочеш, я тобі сплету серветку шиделком?
16.01.2008 12:31:10Володимир0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
А я, дурний, завжди думав, що міщани - жителі міст, а селяни - жителі сіл. І дотепер ще думаю, що в Україні селяни - генофонд української нації і сіль. А в "городі" вони забувають свої звичаї і т.д.
16.01.2008 10:45:42міра0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
а у мене ще немає свого "хрусталю", занадто молода, але улюблена свекруха уже взялася постачати мене з нагоди іменин чи уродин горнятками, тарілками, вазами та інш. боюсь, воно так і буде стояти не розпаковане в креденсі -- теж її подарунок--а ми станемо стправжніми міщанами і будемо пити чай зі старих щербатих горняток
Голосов: 1
Голосование Как вы обустраиваете быт в условиях отключения электроэнергии
  • Приобрели дополнительное оборудование для жилья для энергонезависимости
  • Подбираем оборудование и готовимся к покупке
  • Нет средств на такое, эти приборы слишком дорогие
  • Есть фонари и павербанки для зарядки гаджетов, нас это устраивает
  • Уверены, что неудобства временные и вскоре правительство решит проблему нехватки электроэнергии.
  • Наше жилище со светом, потому что мы на одной линии с объектом критической инфраструктуры
  • Ваш вариант
Просмотреть