Перша дня. Ми вийшли з літака. Друзі п'яні та щасливі. Я просто щаслива. "Історическая родина, как-никак". Зрозуміла, що халявний алкоголь для моїх друзів був зайвий, коли нас почали розпитувати митники. Хлопець говорив на івриті. Перекладала дівчина. Обидвоє у формі: чорні штани, лаковані туфлі і блакитні сорочки з гарними нашивками. Вони дуже швидко запитували: "Хто збирав валізи? Чи залишали їх без нагляду? До кого приїхали? Чи передавали через вас щось родичам з України в Ізраїль?" Коли нас відпустили, підійшов якийсь дядько і сказав, що нам пощастило. Зазвичай таких заводять до кімнати і довго тримають: безпека передусім. До того ж я з літака поцупила плед із логотипом ізраїльських авіаліній. Його видають під час перельотів, щоб пасажири не змерзли. Невеличкий, синього кольору. Стирила зі стадного інстинкту: так само зробили всі, хто сидів поряд. Поки не пройшли митний контроль, боялася, що посадять за викрадення майна авіакомпанії.
Шабат зустрічала в релігійній родині (у суботу, або шабат, сьомий день тижня, Тора наказує утримуватися від роботи. - "Країна"). Господиня заснула прямо за столом. Не будили. Сказали: "Дуже багато працювала. Втомилася. Хай поспить". Під час сну у жінки сповзла перука, її донька підійшла - поправила. Виявилося, що заміжні, релігійні жінки повинні носити перуки (ПОЯСНИТИ).
Працює телевізор, а його ніхто не дивиться. Хотіла вимкнути. Мене зупинили: "Субота: не можна працювати". Добу він був ввімкнений. Не можна їздити машиною, говорити по телефону, натискати на кнопку ліфта. Деякі юдеї у свята користуються послугами неєвреїв, які замість них роблять усю роботу. Зокрема, вмикають і вимикають світло.
Релігійні євреї не змішують молочне та м'ясне. Якось приготувала молочну рисову кашу. Хазяйка побачила і сказала, що каструлю й кашу треба викинути. Бо ця каструля була для м'яса, тепер вона некошерна.
У шабат зачинено майже всі магазини, не їздять автобуси. Але є таксі, працюють нічні клуби, ресторани.
Переймалася, що без знання івриту буде складно. Заспокоїлася, коли вперше зайшла до автобуса. Більш як половина пасажирів були російськомовні, а двоє розмовляли українською.
Типовий будинок - кам'яна підлога, маленькі вікна, жалюзі, шпалери, штори на вікнах, килими на стінах. У кого є гроші - ставлять кондиціонери. У кого немає - вентилятори.
Дядя Саша переселився до Ізраїля 20 років тому. Його син нещодавно емігрував до Канади, залишив двокімнатну квартиру у місті Рамат-Ган батькові. Той здає її за 4 тисячі шекелів на місяць.
На весілля зазвичай дарують гроші. В конверт кладуть по 100-200 доларів кожен
-Люди, які здають свої помешкання, не платять ніяких податків. Так влада допомагає репатріантам, яких на початку створення Ізраїлю (14 травня 1948 року. - "Країна") корінні жителі не хотіли пускати в свої домівки", - каже дядя Саша.
В Ізраїлі немає загсів. Для молодят є два варіанти. Перший: проходити релігійний обряд із рабином, який називається Хупа. Для цього треба довести, що вони євреї не тільки за документами, а й у душі - ходять у синагогу, моляться, дотримуються головних заповідей. Або їхати розписуватися на Кіпр чи до Праги. Там уже звикли до молодят з Ізраїлю. На весілля зазвичай дарують гроші. У конверт кладуть по 100-200 доларів кожен.
Діти можуть зателефонувати в поліцію і поскаржитися на своїх батьків. Цьому їх навчають у дитячому садку. Пояснюють, що мати з батьком не мають права на них кричати і піднімати руку. Друг розповів, як йому подзвонили з дитсадка, попросили прийти. Виявилося, через синець на доньчиній нозі. Вона бігала за кішкою по хаті й упала. А вихователі попри те, що дитина з благополучної родини, подумали - батьки вдарили її.
Два місяці жила у сестри в студентському гуртожитку при хайфському Техніоні (один із кращих технічних університетів світу, саме тут придумали ICQ. - "Країна"). Удень студенти вчаться, працюють. Уночі грають у покер, курять кальян, напиваються і слухають "Сплін", "Плач Єремії", "Океан Ельзи", "Бі-2". Одного разу чую, як дівчина-ізраїльтянка кричить: "Ба хедер шелі макак!" Вибігла з кімнати вся в сльозах. Іврит знаю погано, зрозуміла: "У моїй кімнаті макака". Стало цікаво, забігла до неї, шукаю мавпочку. Бачу лише таргана на дверях. Величезний, сантиметрів із 7 завдовжки. Виявилося, "макак" з івриту - тарган. Потім дізналася, що вони тут ще й літають.
Інколи є сніг - у горах Хермон у лютому. Буває, випадає в Єрусалимі. Тоді школярам влаштовують незаплановані канікули. Наші дуже сумують за справжньою зимою. Особливо в Новий рік. Він для колишніх радянських в Ізраїлі такий самий, як і в Україні: ялинка, тазик із салатом олів'є, шампанське "Советское" та "Іронія долі, або З легким паром".
У психіатрії є поняття "єрусалимський синдром". Це рідкісний психічний розлад. Трапляється в туристів чи паломників, які приїжджають до цього міста. Вони вдягають білий одяг, уявляють, ніби жили дві тисячі років тому. І відчувають, що володіють божественною силою.
Відходити від Стіни плачу треба обличчям до неї. Перед тим між її камінням залишають записки із бажаннями. Кажуть, написане обов'язково збудеться. Бачила, як туристи з Німеччини клали по 8-10 записок. А один хлопчик при мені попросив у Бога в записці: "Написати добре контрольну з математики". Мене зацікавило: куди діваються ці записки? З'ясувала: кілька разів на тиждень їх збирають у мішки і закопують у землю. Ніхто їх не читає і не спалює.
"Комплекс єврея нікуди не зникає, він лише трансформується. В Ізраїлі свій антисемітизм. Корінні жителі не люблять росіян, росіяни - арабів, араби - марокканців. Іронія в тому, що в Україні я була єврейкою, тут - росіянка. Скрізь чужа. Бо мати в мене єврейка, а батько - українець", - розповідає 46-річна Марина. Працює касиром у продуктовому магазині в Хайфі. Її донька служить в армії. "Хвилююся, але тут так заведено. Дідівщини, дочка каже, немає".
В ізраїльську армію беруть навіть із плоскостопістю. Містом солдати ходять з автоматами. Важать у середньому 3 кілограми, незаряджені. Служба триває 2 роки у дівчат і 3 - у чоловіків. Хто відслужив - отримує певну суму грошей на навчання у вищих навчальних закладах.
"Ізраїльтяни в громадському транспорті можуть співати, їсти, покласти ноги на вільне сидіння навпроти. Лише 20 років, як заборонили палити у салоні, - каже водій тель-авівського автобуса 39-річний Борис. - Проїхати зайцем тут не можна: запускають пасажирів через передні двері, випускають - через задні. Медична страховка майже на все, крім послуг стоматолога і офтальмолога. А наші приїздять і думають, що їм безкоштовно зуби вставлять".
На вулицях дуже часто трапляються літні люди в інвалідних візках із доглядальницям. Найчастіше це філіппінки. Їхня праця тут найдешевша. Мовчазні, більшість із них не знають івриту, говорять англійською.
Екскурсовод у музеї водила нас із зали в залу, а потім запропонувала відпочити: "Можете присісти хвилин на 10". - "Куди?" - "На підлогу". Подивилася на наші здивовані обличчя й каже: "Сама, коли приїхала сюди, не розуміла цього. Але ж зручно. А одяг... Прийшла додому, ввімкнула пральну машинку, і все".
В Ізраїлі живуть 8 млн людей
Столиця - Єрусалим
Державні мови - іврит та арабська
Валюта - шекель, дорівнює 2 грн
З лютого 2011 року обіцяють безвізовий режим
Авіаквиток із Києва до Тель-Авіва коштує приблизно $ 400 - залежно від авіаліній та часу замовлення квитків
Переліт триває 3,5 год.
2 
1
Комментарии