"Родители развелись, когда мне исполнилось пять лет. Оба не желали идти на компромиссы, - говорит Марина Городянина из города Миргород Полтавской области. - А через четыре года вновь сошлись. Сначала просто жили вместе, притирались, а наконец пошли и расписались. Еще и брата мне родили. Вдвоем до сих пор, живут хорошо".
Людмила Гаврильчук из Лубен на Полтавщине развелась с мужем Игорем четыре года назад, имеют сына и дочь. После развода живут в общей квартире. Бывший муж содержит детей, а Людмила после десяти лет домогохозяйства вышла на работу.
"Живем вместе, потому что не получилось квартиру разменять, - объясняет женщина. - Он платит за квартиру, все коммунальные услуги оплачивает, рассчитывается за детсад для младшего сына, дает деньги на все расходы старшей дочери. Раз в месяц у нас с ним секс. Снова хочет , чтобы расписались и обвенчались. Но раньше он меня бил часто. Боюсь, если поженимся, опять то же будет. Сейчас не трогает, потому что могу вызвать участкового. Ни у меня, ни у него личной жизни нет".
"Повторных браков между бывшими супругами регистрируем в год один-два процента", - рассказывает Наталья Колесник из Полтавского центрального отдела РАГСа. - Это, преимущественно, уже зрелые люди, которые сделали определенные жизненные выводы, или хотят решить жилищные или материальные вопросы, обеспечить стабильность себе и своим детям. Обычно мало кто объясняет причины. Иногда говорят, сделали ошибку, думали, найдут кого-то лучшего. Такие пары регистрируются по скромному сценарию, в узком кругу, без пышных свадебных платьев и гуляний.
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Развестись венчаная пара не может, но брак иногда признают недействительным
"Повторный брак между бывшими супругами почти ничем не отличается от обычного. Вероятность нового развода практически такая же, как и при первом бракосочетании, - говорит практикующий полтавский психолог Алексей Серый. - Кто-то, пожив отдельно, начинает ценить своего партнера, понимает, что именно делал не так, согласен идти на компромиссы. Как правило, когда такую ??позицию должны оба, - брак будет долгим. Но есть случаи, когда после второй регистрации супруги разбегаются буквально через месяц-два. Эйфория от воссоединения проходит, начинается обычная жизнь. И люди вновь замечают, что их половинка не изменилась, плохие черты никуда не делись, а порой, напротив, проявились еще сильнее. Катализатором такого брака может стать и наличие у бывшей жены или мужа детей от других партнеров. Чтобы брак был удачным, над ним нужно работать. И неважно, первый он или второй. Если ничего не делать, то и за десятым вместе счастливую семейную жизнь не сложится ".
Психологи утверждают, заранее обреченными есть повторные браки, когда женщина снова выходит замуж за мужчину, который пил, употреблял наркотики или поднимал на нее руку.
"Агрессивность можно пригасить, но она никуда не исчезает, - объясняет Серый. - Такой человек может долго искать и не находить себе пару, а затем приложит все усилия, чтобы вернуть то, что у него когда-то было. Однако после похода в загс уже через определенный период он перестанет скрывать свою агрессию. Напротив, в отношении "новой" бывшей жены она может усилиться ".
Основные причины повторного брака с бывшим мужем (женой):
- Осознание ошибок, сделанных в браке, и желание их исправить;
- Неудачные попытки устроить личную жизнь после развода и отсутствие другой альтернативы;
- Сексуальная и психологическая зависимость;
- Общие дети и налаженный быт
1 
1
Комментарии
3Как, вы еще не слышали о голодоморе? Тогда мы идем к ВАМ!!!
Да нынче никто не боится !!! Власти похоже вообще нет . захотел заводик себе оттяпал ,захотел дом в Киеве построил ( не беда ,если рядом дом завалится и сотня другая людей без крова над головой останется) Это если дядька с мешком кукурузы поймают ,ему срок ,он преступник
1 листопада 2007р. 34-а сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО, до складу якої входять 193 країни, одноголосно прийняла Резолюцію про "Вшанування пам'яті жертв Голодомору в Україні".
1 листопада 2007р. 34-а сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО, до складу якої входять 193 країни, одноголосно прийняла Резолюцію про "Вшанування пам'яті жертв Голодомору в Україні".
1 листопада 2007р. 34-а сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО, до складу якої входять 193 країни, одноголосно прийняла Резолюцію про "Вшанування пам'яті жертв Голодомору в Україні".
Тем, кто не хочет вспоминать о Голодоморе, видимо наплевать на все живое и это не имеет значение в вопросе национальности. Такие людишки видимо и в семье также ничтожества, так что жалеть, лечить или в крайнем случае закрывать надо, вот таких недочеловеков!
Мі рюцкіє каноніческіє мі любім убівать, насіловать, воровать піть, врать і гулять. Все камуністи во всем мірє- рюцкіє! Мі не любім работать, мі любім чтобі на нас работалі. На нас могут работать только дуракі, поєтому мі любім дураков во всьом мірє! Мі любім лєніна, сраліна і пукіна! Мі любім всех діктаторов в мірє! Мі нікогда не веровалі в Бога і нікогда не будем веровать! Мі верімь только в насіліє, зло і кровь! А кірілла ставленнік вялікаго нашего стерхавода-солнцелікого рюсскаго пука! Кіріла- успешній бізнесмєн рассеі, он продает водку і сігарети- і все єтому раді! за водку мі гатові убівать! Пуцін-рюсскій бох! Все рюцкіє-рюсскаязіческіє. Рюсскаязічество-всегда ведет в сатанізм і рабство! Єслі ві гаварітє па рюсскі- ві наш!
А теперь они ее так любят и власть и политиков !!! Знаете при Союзе к той плохой власти не было такой ненависти как к нынешней хорошей , оранжевым не стоит улыбаться ,их ненавидели точно так же
Помаранчевих ненавидів Схід, а данєцкіх ненавидять всі.
Не роблю перепостів у різних гілках, але цю інфу вважаю досить важливою, тому наведу також у цій гілці:
Моя бабуся та дід пережили ті жахливі роки Голодомору (нащастя в Києві).
От що засвідчила мені бабуся за той Голодомор:
у великих містах як такого голоду серед міського населення не було, але були величезні черги за хлібом, борошном та іншими харчами. Трупи померлих таки дійсно лежали зранку просто на київських вулицях, а не тільки в Харкові та інших містах. Спеціальні вантажівки накриті брезентом зранку спішили об'їхати все місто, особливо його околіці та мерщій позбирати ті трупи подалі від очей киян.
То були померлі від голоду селяни з навколишніх сіл які всіма правдами й неправдами продиралися вночі до міста щоб купити собі хлібину і одразу ж в страшних муках померти біля хлібної крамниці, в найближчому парку чи скверику. Справа в тім що довго голодаюча людина якщо одразу наїсться хліба, то її шлунок не здатен одразу переварити таку грубу їжу - це як правило призводить до шоку, завороту кишок та смерті у страшних муках.
Київ був навіть вночі оточений декількома кільцями стрілків які стріляли у кожного з селян хто намагався перетнути ці кордони.
Проте, декому з напівживих зголоднілих селян випадало "щастя" вночі підкупити червоноармійців царськими золотими монетами та продертися до міста. Але там їхня доля була ще гірша - більшість померли просто на вулицях та у парках.
Вічна память безвинним жертвам Голодомору - це були працьовиті найкращі селяни-трудівники!
Вони дуже заважали більшовицьким людожерам впровадити колективізацію та заселити Україну п'яницями й неробами (опорою більшовиків).
Саме тому їх виморили в Україні мільйонами щоб потім завезти з інших місць новий люмпен-"матеріал". Щодо інших причин які наводять у своє виправдання комуняки, то це здебільшо другорядні обставини.
додам ще про те, що мій батько (тоді 15 річний київський школяр підгодовував сімю тим , що влаштувався нелегально у військовій частині малювати стінгазети для їхнього червоного кутка. За те йому комісар давав інколи глечик гречаної крупи або якого борошна. Вся сім'я (його брат та мама з татом) чекали на той глечик як на манну небесну щоб зварити каші чи спекти млинців на воді.
Одного разу той глечик з гречкою тріснув прямо на примусі, каша розтіклась, але її ретельно до хрихти всю позбирали та все одно поділили на всіх порівну, навіть картопляні очистки (лушпайки) вони не викидали, але сушили та тримали про всяк випадок на чорний ще гірший день. Скрутно було з харчами навіть у містах, а не те що по обдертих селах де всі харчі конфіскували більшовики.
Моя бабця потім завжди (навіть у ситі часи брежнєвського застою) тримала по шухлядах мішечки з сухарями. Я малий не розумів для чого вона те робить та сміявся зі своєї старої бабусі, а як подорослішав та дечого дізнався, то вже тільки тоді зрозумів мудрість бувалої вхопившої на своєму житті багато лиха старої людини.
... та мінусуйте, совкові довбодятли, хоч клави свої попротирайте наскрізь, але ж правдиві свідчення моєї родини, моєї бабусі ніяк не зітрете своїми мінусами.
Бабуся Ганя ще за комуни завжди мені казала - "онуче, сьогодні ти маєш у кишені цукерку, а завтра можливо будеш радіти навіть і крихті старого сухарика, запям'ятай це на все своє' життя", то ж я добре пам'ятаю і свою бабусю та її мудрий заповіт.