Спочатку ми з коллегами посміялися над тим, що в Америці складений список слів, не рекомендованих для вживання. Це не матюки чи, наприклад, такі слова-паразити, як "негр", "п...р" або "косоокий".
З тим, що треба боротися з дискрімінацією людей за статевою ознакою, орієнтацією та кольором шкіри, в більшості цивілізованих країн погоджуються. Такі вимоги до сучасного демократичного суспільства.
Хоча ще півстоліття тому американці, пишаючись власними демократичними надбаннями, в той самий час нормально ставилися до порушення виборчих прав темношкірого населення в окремих штататах. Втім, рекомендація вилучити з обігу цілий ряд слів расової чи статевої дискримінації жодним чином не стосується.
Виявляється, людство звикло вживати купу слів та словосполучень, значення яких ображає представників однієї раси та однієї орієнтації.
Скажімо, поняття "день народження" може образити почуття Свідків Єгови.
Говорячи про динозаврів, ми ображаємо почуття взагалі всіх віруючих, котрі заперечують еволюційну теорію Дарвіна.
А знайомий кожній людині поділ на маму й тата у США від лютого минулого року замінено в офіційній документації на "рідний №1" та "рідний №2". Зроблено це з огляду на збільшення кількості всиновлених гомосексуальними парами: не буде ж дитина називати "мамою" чоловіка, котрий спить у ліжку з тим, хто вважається її татом. Це - образливо.
Як бачимо, політкоректність та цілком зрозуміле прагнення полікультурного світу до тотальної й комфортної толерантності на виході веде до не менш тотального абсурду. Проте сміятися зарано. Чи, навпаки, запізно. Бо ця саме політкоректність передбачає зовсім дурні заборони. А що таке цензура, як не означені ідіотські купюри, обмеження й вихолощення всього живого?
За прикладами далеко не треба ходити. Кілька років тому у одній з американських шкіл заборонили ставити п'єсу за відомим детективом Агати Крісти "Деять негренят". Йшлося не лише про вживання неполіткоректного слова "негренята" в назві визнаної класики детективного трилеру. Цензорів обурював контекст: письменниця використала стару англійську лічилку, де негренята помирають один за одним наглою смертю. Але фундамент політкоректтності насправді базується на пануванні подвійної моралі. Справа в тому, що назву роману міняли раніше, і негренят не лише в назві, а головно – в тексті лічилки замінювали на… індійчат. Тобто, маленькі негренята не можуть навіть у віршику помирати такою наглою смертю. Натомість маленькі індійчата – можуть, і проти цього ніхто не заперечує.
Подвійна мораль та стандарти, притаманні всім бажаючим посилити цензуру, бачимо не лише в наведеному випадку. Скажімо, вродливі жінки з метою дотримання толерантності повинні мовчки ніяковіти в присутності не дуже вродливих та квапливо стирати з облич дорогу косметику. Зате коли радиш повним людям стежити за харчуванням чи ходити до фітнес-центрів, а недоглянутим – просто стежити за собою, і все буде добре, всі вони мають повне право складати позов на порадника за образу честі на гідності.
Коли журналіст ставить політику-конформісту Сергієві Тігіпку провокативне запитання, чи не збирається той міняти прізвище на "Янукович", телевізійний сюжет не йде в ефір через некоректність.
Зате можна щодня показувати й розказувати в усіх подробицях, як п`яні батьки ґвалтують своїх дітей. Ця інформація чомусь не проходить тест не лише на політкоректність, але й на коректність елементарно людську. Виникає підозра: фрази "некоректно" й "нетолерантно" стануть чи не головними аргументами цензорів.
Можете не сумніватися: першими за дотримання політкоректності й толерантності в Україні почнуть боротися люди, не бездоганні в питаннях особистого дотримання законів та норм елементарної людської моралі.
Чого варта лише заборона подавати інформацію про статки народного депутата, котра, виявляється, є лише захистом їхніх депутатських прав на приватне життя. А такі, як Роман Ландік, не раз обмовлялися про завдану їм моральну шкоду. Та натякали, що вимагатимуть відшкодування від тих, хто їх публічно поливав брудом.
Через те книги, ЗМІ, ТБ та взагалі, мистецтво, свобода творчості й самовираження, ризикують потрапити під цензурні ножиці. Бо з них треба буде вирізати так звані "некоректні" слова, фрази, кадри, та вихолостити будь-яку помітну індивідуальність.
4 
1
Комментарии
23