Обійми з убивцями: перезавантаження відносин чи мерзенність

Шок, огида, неприйняття... Що ви відчули, коли український омбудсмен радо всміхався новій російській колезі, а представники української делегації обіймалися з ФСБшниками під час зустрічі? 700 різних способів катувати наших полонених, понад 400 лише офіційно закатованих у російському полоні українців - а наші омбудсмени приязно усміхаються і ручкаються, урівнюючи агресора і його жертву. Так і має бути - чи щось пішло не так?

Російський трек завжди був про вигадане ними братерство. Якщо ви бували за кордоном, ви завжди бачили їх - рускіх, які кидалися на тебе зразу, як тільки чули знайомі слова. Це унікальна особливість рускіх, що цілий народ з величезним ентузіазмом працює на імперську ідентичність. Кожен росіянин, що опиняється за кордоном, від ФСБшника до звичайної касирки з Ашану, яка поїхала в тризірковий готель у Єгипті, вважає своїм обов'язком знайти там своїх і з ними дружити.

Дружба, правда, досить своєрідна - спочатку випиваємо мою пляшку горілки за долар, яку я привезла з Москви, а потім бухаємо в ресторані за твої. Але сама суть в тому, що цією "дружбою" росіяни відразу ставлять тебе у залежність. Ану, візьми в свою сумку пакунок, бо у мене перевантаження, ми ж друзі! Для нормальних людей максимально дико, що такі одноденні "друзі" зразу вимагають щось для них робити, але для росіян - це стандарт.

І коли омбудсмен Лубінець ручкається із симпатичною російською колегою, а його люди обіймаються з ФСБшниками, це не можна розцінити інакше, як підтримку Україною катувань наших громадян у полоні. Бо якщо наші посадовці так тепло зустрічаються з катами наших полонених, значить, вони не бачать проблем у катуваннях і тортурах.

Своїм братанням росіяни зараз досягають своєї основної мети: урівняти агресора і жертву. Зробити так, щоб світ не бачив різниці між ними і нами. Якісь дві країни воюють собі, і бог його знає, хто там правий, а хто ні. Коли Лубінець тисне росіянці руку, він посилає стороннім спостерігачам сигнал, що фашистська федерація - нормальна країна, а кати наших полонених - адекватні і порядні люди, яким навіть противник (Україна, в особі Лубінця) тисне руку, а значить - визнає.

Не треба так робити і легітимізувати агресора, ставити його на один рівень з нами. Окремо для секти всепропальників, аби не закидали, що не можна критикувати Лубінця, щоб були обміни. Обміни ніяк не залежать від відносин переговорних груп. Там зовсім інша механіка домовленостей і зовсім інші важелі впливу, яких в української сторони достатньо і без обнімашок із негідниками.

Оригінал