Хто контролює небо - контролює й "реалії на землі". І це не Росія

Небагато часу минуло відтоді, як Путін з гиденьким усміхом розказував, що якщо перемир'я й буде - то лише з урахуванням "реалій на землі". І дійсно, його солдати, його танки й артилерія повільно, але вперто сунули вперед, доки... українські дрони не залишили їх без пального та снарядів. Згрубше кажучи, перебили найбільші логістичні артерії ворога, а зараз вибивають дрібніші шляхи постачання. Цікаво, що заспіває бункерний дід, коли нарешті дізнається правду?

Нова тактика ЗСУ виявилася для окупанта прикрим сюрпризом. Процес демілітаризації передових підрозділів росіян розвивається досить швидко. А оскільки до такої війни супротивник взагалі не готувався, агресор просто не знає, як протидіяти. Фактично, на наших очах ціла епоха оточень та "казанів" відходить у минуле.

Складні та ризиковані операції проривів до основних логістичних маршрутів не потрібні. Всі ці речі витісняють нудні сухі формулювання "вогневий контроль" та "частковий вогневий контроль". Простими словами, все це вкладається у формулу одного з моїх командирів у 2023 році. Яку він сказав про пряму дорогу Бахмут - Лисичанськ. "Траса наша, але ми нею вже не користуємось". Тепер цю формулу застосовують російські військові, але у значно ширшому географічному сенсі.

Зміни "на землі" стали помітними вже навесні цього року. Герасимов може доповідати Путіну про успіхи, про стратегічну перевагу та наступальні дії на всіх напрямках. А Путін може скільки завгодно повторювати це на будь-яку слухняну аудиторію. Але факти залишаються фактами. З початку року ЗСУ змогли повернути значну частину територій у районі Куп'янська та звільнили понад 400 квадратних кілометрів на півдні країни. А також просунулися у західній частині Запорізької області.

На першому етапі проблеми на Запорізькому напрямку окупанти списували на перекидання туди елітних штурмових полків ЗСУ. Але неприємних новин ставало дедалі більше й у штабах впали у стан "неправильних бджіл". Тобто - почали щось підозрювати… Насправді, саме Запорізька область стала головною проблемою для окупантів сьогодні. Повною несподіванкою для супротивника стала активна робота української малої авіації на відстані до 150 км, а місцями до 200 км. З фактичним перерізанням логістичних ланцюжків.

Дороги фізично залишаються за окупантами, але... далі ви знаєте. Вони ними не можуть скористатися. Відсутність бензину у Криму - наслідок цих дій. Просто на великій ділянці траси з Ростова до Криму дрони виносять бензовози. І вантажівки з бк. І із поповненням. Зрозуміло, що крім ключової траси та апендиксів від неї, залишаються ще другорядні дороги, путівці теж залишаються. Але зверху їх добре видно. І підвищення інтенсивності роботи "повітря" спершу закриває великі артерії, потім дрібні, а потім найтонші судини.

Автомат без патронів стає залізною палицею, танк без солярки не їде, а всі вони без дронів стають сліпими мішенями. На розвиток війни в цьому напрямку в Кремлі не очікували. І вже почали відчувати наслідки. У перспективі - часткова блокада та снарядний голод на всьому "південному поясу". Забезпечувати та утримувати його буде дедалі складніше. Але це не повна картина. Третій армійський корпус учора дав інформацію з відео, як вони вибивають основні артерії із постачання окупантів у Донбасі. Основними трасами до пункту пропуску Ізварино на кордоні з Донецькою областю. І говорити про літній наступ російської армії з такими стартовими позиціями - невиправданий оптимізм…

Оригінал