Переговори США-Китай. Українська дипломатія за бортом?

Путін не хоче й не збирається завершувати війну, це вже ясно, і доволі давно. Єдиний, хто має вплив на Кремль - це Пекін. Отже, саме між Китаєм та США розгортатимуться основні дипломатичні баталії. І ці всі події розгортаються на тлі невизначеності з особою українського посла у Вашингтоні, ситуація триває вже три місяці. Та тим, що посла України в Китаї призначили у травні, хоча його попередника звільнили ще у грудні минулого року. Що відбувається на вітчизняному дипломатичному фронті?

Переговори США-Китай. Чи готова Україна до них? Переговори в умовному чотирикутнику США-ЄС-Росія-Україна, де-факто, вичерпали себе. В ці дні ми переходимо у нову реальність, де основні переговори триватимуть між Пекіном та Вашингтоном.

Про що ці переговори? Перш за все про те, як уникнути прямого воєнного зіткнення двох гегемонів. Це не Ялта, де Трамп і Сі Цзиньпін малюватимуть нові кордони на картах. Це переговори про правила гри в нових торгових, технологічних і логістичних реаліях 21 століття. І обнулення СОТ буде лише одним із перших кроків у цій війні.

Чим це відрізняється від Холодної війни? Остання передбачала жорсткий поділ світу між двома гегемонами, кожен з яких мав, по суті, необмежені поліцейські функції на ввірених їм територіях. Нинішня ситуація кардинально інша: ні США, ні Китай, як мінімум поки, не хочуть воювати за союзників. Цю прерогативу вони віддають країнам-регіональним лідерам. А відтак, замість детермінованого і жорстко розділеного світу, де маленькими вкрапленнями були країни з руху тих, хто не приєднався, матимемо дуже дифузійний світ з дивними альянсами і подвійними підпорядкуваннями (з одного боку, країні-гегемону, а з другого - країні-регіональному лідеру).

Лінії вододілу. Де-факто, зараз вже почалася війна за країни-регіональні лідери. І на цьому етапі вододілом між одним та іншим світом будуть не цінності і навіть не економіка (кредити). Маркером приналежності до того чи іншого полюсу буде те, в кого ти купуєш зброю.

Чи готові ми до нових реалій? Ми входимо в переговори США-Китай, маючи мінусовий баланс в Китаї і мінімально позитивний у США. Я завжди вважав, що опустити настільки низько відносини з Китаєм - є помилкою. Нам необхідно зробити все, щоб вивести ці взаємини хоча б на нейтральний рівень, адже питання закінчення війни - тепер вже точно залежатиме від переговорів Пекін-Вашингтон.

Щодо Вашингтона, то тут ми маємо також надсерйозні проблеми. Справа в тому, що наша дипломатія не має системності і діє такими собі кавалерійськими наскоками. Є проблема - приїздить наш десант, проблема зменшується, десант іде назад. Наведу маленький приклад: три місяці минуло відтоді, як ми оголосили про заміну нашого посла (відразу хочу віддати належне роботі Оксани Маркарової).

Ми назвали навіть трьох кандидатів, а одну з них, Ольгу Стефанішину, навіть призначили спецпредставникои Президента у справах США (кажуть, зараз вона готується до роботи в групі щодо безпекових гарантій і має брати там активну участь). Це все я до того, що пауза затяглася і нам вкрай важливо почати складну рутинну, послідовну працю, яка є часто невидимою, але яка найкраще сприяє результатам.

Вашингтон - одне з найбільш персоніфікованих міст світу: тут особисті стосунки важать в рази більше ніж в Ер-Ріяді чи Пекіні. А нинішня політика "кавалерійських набігів" є хорошою і показала свою ефективність в кризові моменти. Але зараз потрібно знову бігти марафон. Бо переговори США -Китай - це точно марафон, якщо не тріатлон.

Оригінал