Наступ росіян на Сумщині вдалося зупинити. А що з Донецьким напрямком?

Схоже, у Кремлі рано пораділи з новин про переможні перемоги і створення буферної зони на Сумщині. Там тривають криваві бої, але Силам оборони вдалося зупинити окупантів, а подекуди - і звільнити невеликі території. Це вкрай важливо ще й тому, що ворог розпорошує сили, не кидаючи підкріплення у напрямку сходу. А що там відбувається?

Друзі, наступ противника на Сумському напрямку можна вважати нейтралізованим. Оптимісти кажуть - "захлинувся", представники ЗСУ висловлюються обережніше - "локалізований". При тому, що дуже гарячі бойові дії тривають 24/7, втрати противника зашкалюють. Взагалі складається враження, що окупанти вже поспішили доповісти нагору про якісь успіхи, а тепер намагаються за всяку ціну привести реальність у відповідність до оптимістичних доповідей. Не виходить.

Ситуація в Тьоткіному для них залишається катастрофічною і вийти звідти не можуть. При цьому я впевнений, що навіть наказу на вихід вони не отримують. Власне командування, схоже, їх списало. За Андріївкою - класична пастка для російської армії. Яка на чільне місце ставить не військові, а політичні і пропагандистські завдання. Під радісні крики своєї пропаганди "Буферна зона до Сум!" вони з великими втратами, по 300 метрів, десь до кілометра - просувалися вперед. Потім щоденні втрати почали позначатися дедалі більше, десь "забракло дихання". І ЗСУ на цей момент чітко завдали свого удару.

Так свого часу під Покровськом було. Внаслідок несподіваного для виснаженого противника контрудара бійці 225 полку звільнили Андріївку. У штабі окупантів ця новина викликала очікувану істерику і не менш очікувану команду - "Усім в Андріївку, та за будь-яку ціну вибити звідти ЗСУ, поки не дізнались нагорі". Як завжди буває в таких умовах і за таких команд - метушня, крики, страшні втрати та нуль результату. На правому фланзі спалахнув бій за Юнаківку. Перші ДРГ противника заходили туди ще кілька тижнів тому, і командування противника розраховувала взяти село відразу. Але не вийшло, вперлися у жорстку оборону, почали оминати, втратили темп. Днями непогано отримали по зубах від ЗСУ та відступили на кілька сотень метрів.

Курско-Сумська операція залишається скалкою в нозі російської армії. Яскравих політичних результатів немає. Про повне звільнення Курщини заявляли кілька разів офіційно, але ці речі одразу спростовували свої ж військові та "воєнкури". Близько 90 квадратних кілометрів Курської області досі під контролем України. Кремль казиться, бо як у цій ситуації "враховувати реалії на землі". Більше того, в боях на Сумщині та Курщині сконцентроване велике угруповання російських військ, яке давно планували перекинути на Донеччину для штурму Костянтинівки. І зусиллями ЗСУ це велике угруповання дедалі меншає щодня.

На жаль, і без цього підкріплення ситуація на всіх донецьких напрямках залишається дуже важкою. Максимальна кількість штурмів, противник постійно шукає пробій у нашій фронтальній обороні. Мета - прорватися до Костянтинівки чи Дружківки, щоб розпочати штурм. Ті маршрути, які планували раніше, взагалі не підійшли. Штурм Торецька (35 тис. довоєнного населення) та Часового Яру (10 тис.) затягнувся не на тиждень, а на роки. А обхід довгою дугою занадто розтягує комунікації, роблячи їх вразливими.

Армія окупантів на території України зараз є максимальною за кількістю від початку війни. Але в якість це не переростає. І якщо вони за півтора року не взяли Часів Яр, то плани окупації всієї Донецької області цього року... м'яко кажучи, сумнівні. Такими темпами - років сто.

Оригінал