Прощавай, Нобелівко? Трамп вліз у війну, хоч це і заперечує

Схоже, що Трампу нарешті набридло бути "великим обіцятором", з якого насміхався цілий світ. Ідея взяти - і всіх помирити зазнала краху, тож президент США долучився до, як він вважає, безпрограшної партії - вдарити по іранських ядерних заводах. Мовляв, це не війна, а лише разова акція, і режим в Тегерані ніхто змінювати не хоче. Але чи почують ці випрадвння в Ірані і як ця хитка ситуація позначиться на Україні?

"Два тижні" відстрочки від Трампа все ж виявились черговим відволікаючим моментом - Трамп ризикнув влізти в ірано-ізраїльську війну. Без санкцій ООН, без дозволу Сенату, без узгодження з партнерами по НАТО. Тепер окремі сенатори вимагають імпічменту - зате Ізраїль розвісив портрети Трампа і проголошує його переможним героєм. Не Нобелівка миру, однак теж нічого собі.

З іншого боку, міністр оборони США окремо наголосив, що удар був суто по об'єктах, що викликали обурення Трампа: там, де створювали основу для ядерної зброї. Він офіційно озвучив те, що раніше зазначив The Wall Street Journal: Вашингтон заздалегідь повідомив Іран, що удари по ядерних об'єктах - це разова акція, і США не прагнуть зміни режиму в Тегерані. "Ми знищили іранську ядерну програму, але слід зазначити, що операція не була спрямована проти іранських військ чи іранського народу".

Тобто, США намагаються підкреслити, що бомбардування не варто сприймати як вступ у війну, тільки як безпекову акцію. Однак парламент Ірану вже проголосував за закриття Ормузької протоки, хоч остаточне рішення щодо цього питання має прийняти Вища рада національної безпеки. І не факт, що рішення буде затверджене. Бо цим під удари США буде підставлено слабкий іранський військовий флот. Адже навряд чи США спокійно сприймуть перекриття транспортування 30% шельфової нафти і 20% зрідженого газу.

Крім того, Іран цілком може відповісти прямим військовим нападом на американські об'єкти в регіоні - тобто, визнати США учасником війни. Однак у відповідь США разом з Ізраїлем буквально кількома потужними ударами можуть знищити економіку Ірану і перетворити його на Сирію перед падінням режиму Асада (адже санкції все ще працюють і можуть бути посилені).

Отже, ескалація не в інтересах Ірану після такого явного позначення Трампом своєї позиції. Надто туманні перспективи в такого рішення. Але припинення бойових дій і згода на переговори - це визнання поразки і втрата прибічників як всередині Ірану, так і за його межами. В результаті це значно ослабить позиції режиму аятоли і цілком може призвести до його повалення.

Як Іран викрутиться з ситуації, побачимо найближчим часом. В будь-якому випадку, втручання США підніме ціну на нафту (що спрацює на користь Росії). І також підніме ціну на зброю - бо війна, ймовірно, розростатиметься (іракська частина Ісламського спротиву, не підконтрольна владі, вже заявила про намір атакувати сьогодні ж американські та ізраїльські об'єкти, офіційний Багдад знервований цими перспективами). І це вимагатиме більше ресурсів від кожної сторони. Це при тому, що потреби нашої війни і одночасне оновлення внаслідок цього арсеналів багатьох країн НАТО і без того перевантажили можливості збройних виробництв та виявили серйозний дефіцит чи не в усіх позиціях.

Ну і ще один прецедент силового втручання ядерної країни в ситуацію з іншою суверенною державою, звісно, не легітимізує напад Росії, однак додатково підважує світовий порядок. Хоча є і певний плюс для нас: в команді Трампа, якщо судити з цього рішення, нарешті отримали певний вплив прихильники концепції "сильної Америки як світового контролера", а не принципові ізоляціоністи. Пізніше це має зіграти нам на користь.

Оригінал