Іспити НМТ - чи перегони зі смертю?

Смерть 16-річного підлітка в Ужгороді сколихнула суспільство. І не тільки через причину самогубства - хлопець не склав Національне мультимедійне тестування. Цей випадок вимальовує значно глибшу проблему: наскільки необхідним і значущим є той шалений обсяг матеріалу, та чи взагалі - безпечно для психіки підлітків робити чотири тести підряд? Чи, може, варто щось змінити?

Україну шокувала нещодавня новина з Ужгорода: 16 річний студент коледжу викинувся із шостого поверху гуртожитку через те, що не зміг успішно скласти Національне мультимедійне тестування. Він залишив своє відео, на якому пояснив ситуацію і попросив пробачення у батьків, окремо звернувшись до мами.

Це був успішний студент театрального відділення, мріяв про велику сцену, був позитивним і активним, брав участь у всіх акціях, часто усміхався. Кажуть, перед тим, як стрибнути із вікна, теж усміхнувся.

Наше суспільство дуже часто реагує на події неадекватно, проявляючи свою імпульсивність та хворобливість, відсутність витримки та брак розсудливості. Буквально наступного дня у мережі, під інформацією про цю трагедію, появилося безліч коментарів, у яких звучали і звинувачення на адресу Міністерства науки і освіти, і докори на адресу мами покійного хлопця, мовляв забагато від нього вимагала, і критика всієї системи освіти, і вимоги взагалі відмінити НМТ, і заклики зупинитися і перестати знущатися над нашими дітьми, яким і так важко жити в умовах війни. Опублікували навіть звернення до президента з проханням пом'якшити умови проходження тестування через те, що це вже не перший випадок, коли випускники обирають смерть.

Спробуємо розібратися в ситуації. Та маймо на увазі, що це перше покоління, яке пішло у перший клас під звуки сирен повітряної тривоги і закінчує школу під виття безпілотників та вибухи бомб.

Дуже добре, що кожен користувач комп'ютера може зайти на відповідний сайт і сам пройти тестування із обраного предмету онлайн. І отримати оцінку. Правда, відкритими є питання тільки минулорічного тестування. Але оцінити рівень складності можна, бо цьогоріч змінилося не надто багато.

Я вибрав для себе українську літературу. Тридцять питань, відповісти на які потрібно протягом години. Зізнаюся, на частину питань я відповісти не зміг, тобто я б це тестування склав із непрохідним результатом. І це при тому, що я читаю щодня і читаю дуже багато. Правда, у програмі тепер є твори, які я у школі не вивчав. Але проблема не в тому.

Деякі питання побудовані таким чином, що ти маєш пригадати такі деталі, які не несуть смислового значення і для звичайної людини взагалі не потрібні. Наприклад: "У вірші "De libertate" автор згадує історичного діяча, про якого йдеться й у творі…" і подається 5 варіантів, із яких потрібно вибрати тільки один. Або таке: "З епіграфа "Аще кто речетъ, яко люблю Бога, а брата своего ненавидитъ, ложь есть" починається твір…" Чесно кажучи, мало хто може пригадати хоч один епіграф до книги, яку прочитав минулого тижня. Але загалом, до честі тих, хто тести складав, усі питання цікаві, особливо з 16 по 30. За відповідної підготовки можна відповісти на більшість. Але…

Як кажуть досвідчені вчителі, рівень освітніх втрат за 11 років війни просто катастрофічний. Навчання онлайн, особливо у селах, назвати навчанням можна з величезною натяжкою. Деякі заклади освіти, наприклад у Івано-Франківській області та в Закарпатті, придумали, що один день у тижні уся школа буде вчитися онлайн. Вчителі сприйняли це як додатковий вихідний. Розклад уроків у такий день неактуальний, уроки фактично не проводилися. Із шести уроків тільки один-два вчителі виходили на зв'язок цього року і то тільки на 15-20 хвилин.

А деякі "педагоги" за весь 2024-2025 навчальний рік - жодного уроку онлайн не провели. А не провели тому, що відділ освіти тепер знаходиться у територіальній громаді, а в громаді усі свої. Відсутній контроль - нема роботи. Нема роботи - нема знань. А якщо ще додати постійні тривоги, прильоти, нервове виснаження та економічні проблеми - картина виходить геть невеселою.

Загалом на НМТ треба скласти чотири тести за чотири години із однією двадцятихвилинною перервою. Українська-математика-історія-предмет за вибором. Переключити увагу на математику ще можна, але далі приходить виснаження, концентрація уваги розсіюється, дитина хоче поповнити енергію, випити води, сходити в туалет… Мозок прагне відпочинку, та хто дозволить?

Із математикою, здається, усе просто. Порахував - записав. А от історія - ще той квест. Тут програма підготовки не змінювалася з 2018 року і вона фактологічно вкрай перезавантажена непотребом. Складається враження, що випускник школи має володіти і оперувати стількома фактами, що їх взагалі мало хто знає. Причому більшість фактів абсолютно зайві, непотрібні і для розвитку гармонійної особистості та активного громадянина нічого не дають. Навпаки - забирають час і додатковий ресурс, тобто, є вірусними і небезпечними.

Пропоную просто перевірити себе і дати відповідь на кілька питань: 1. Що ви знаєте про битву на річці Ворскла між князями Свидригайлом і Сигізмундом? 2. Що можете сказати про Швайпольта Фіоля, який надрукував у Кракові перші кириличні книги? 3. Чому дітям треба розрізняти з десяток російсько-турецьких воєн? 4. Що знаєте про діячів типу Кисіля, Немирича, Григоровича-Барського, Скарги, Плетенецького, Саковича, Осипковського, Остроградського, Беретті, Авенаріуса, Юркевича, Вахнянина, Косигіна? Що вони зробили для України і для чого про них мають знати діти? Таких прізвищ кілька десятків. Їх легко переплутати, бо вони зустрічаються у підручнику один-єдиний раз і пов'язані не з визначними подіями, а з такими самими маловідомими фактами.

Аналізуючи питання з історії, я дійшов висновку, що складали їх, чи принаймні частину, комуністи-антиукраїнці, колишні викладачі історії КПРС, які поставили собі за мету виховати ненависть до історії. На підтвердження цього свого переконання можу навести ще питання із НМТ про першу російську революцію і повстання на броненосці "Потьомкін". От! І ще одне - багато питань настільки закручені, що доводиться розгадувати їх як ребуси.

На історичні факультети будуть вступати одиниці - менше одного відсотка із усіх випускників. Набагато менше. А інші винесуть із уроків історії та з цього тестування не любов до надзвичайно цікавої і важливої науки, а зневагу до вчителів, які прагнуть увіпхати у їхні голови історичне сміття, рандомні прізвища і факти, будь-які, тільки не ті, які формують національну свідомість і гордість за свою націю.

Так, усі тестування несуть виснаження і нервові зриви у дітей, у вчителів, у батьків. Так, систему потрібно вдосконалювати. Але не можна міняти чи пом'якшувати правили дорожнього руху після кожної аварії, якою б страшною вона не була. У всьому цивілізованому світі люди проходять тестування. Але ніде нема такого, щоб за чотири години ти складав іспити із чотирьох предметів. Після аналізу тестів з історії я б уже не зміг відповісти на жодне питання. Бо три години інтенсивної розумової роботи висмоктали із мене усі соки. А я загартований чоловік - я складав десятки іспитів і проходив багато тестувань. А молоді люди, фактично ще підлітки, діти війни і учні війни, хіба вони можуть таке витримати?

На завершення хочу висловити співчуття родині загиблого хлопця. І сказати для інших: жодне тестування не варте того, щоб за нього віддати життя. А Міністерство освіти, сподіваюся, помітить тепер, що проблема є і її потрібно вирішувати.

Gazeta.ua