Банкова відкрила другий фронт - проти української армії

Пам'ятаєте, як Головком Залужний ще у 2023 році наполягав, що нам необхідно мобілізувати ще 500 тис новобранців, аби стримувати російську навалу? Тоді президент Зеленський звільнив Головкома, а вже незабаром почалися великі проблеми - і з поповненням армії, і з самою мобілізацією. Нині кожен солдат воює за трьох, бо військо заповнене лише на 33% від необхідного. І як так могло статися, що в Україні військовослужбовці мають менше прав, ніж ухилянти?

Коли вранці 25 лютого 2022 року я прийшов на військкомат у Івано-Франківську, там уже стояла черга із кількох сотень чоловіків. Черга рухалася досить швидко, та не зменшувалася. Навпаки - підходили нові і нові потенційні воїни. Це були люди різного віку, різного соціального статусу та різного рівня освіти, але об'єднувало їх бажання захистити свої домівки і свою землю від сусідів-виродків, що напали на Батьківщину. Серйозні спокійні обличчя, переважно мовчазні, випромінювали силу та впевненість у правильності свого рішення. Адже місія чоловіка - бути захисником.

Пройшло не так багато часу, і військкомати поміняли на ТЦК. Черги охочих воювати зникли. Багато чоловіків почали ховатися, ухилятися від служби, купувати інвалідність та тікати за кордон. У свідомості українців термін мобілізація успішно замінило слово "бусифікація".

Але війна не закінчилася. Багато наших хлопців загинуло на фронті, багато поранених. Поповнювати лави ЗСУ необхідно, інакше нас усіх знищать, зітруть з лиця землі. Армію потрібно поповнювати новими людьми. Перед працівниками ТЦК ставляться завдання і вони змушені виконувати їх. Нерідко вони натикаються на опір, а бувають випадки, що самі порушують закон. В одному з матеріалів я писав про незаконне затримання-викрадення Ужгородським ТЦК відомого журналіста Олега Диби та неугодного поліцейського Івана Білецького, які тепер на фронті. Вони не ухилялися від служби і прийшли би у призначене місце по повістку, але їх вирішили показово принизити.

Виловлювання чоловіків на вулиці і примусова відправка їх у військо викликали негативний резонанс. Але найбільше обурило суспільство те, що сталося у суботу 7 лютого цього року. Правоохоронці затримали трьох військових ТЦК, які до смерті побили 55-річного чоловіка у Дніпропетровській області. Про це повідомила пресслужба поліції. За результатами експертизи, смерть потерпілого настала внаслідок травми голови.

Переважна більшість працівників ТЦК чесно виконують свою роботу, не перевищують повноважень, не порушують закон. Але є певний процент корупціонерів, людей, які зловживають службовим становищем і не проти нажитися на чужій біді. Як, до речі, у всіх сферах людської діяльності. Саме такі випадки підхоплює ворожа пропаганда, яка працює дуже професійно. Завдяки ботофермам інформація блискавично поширюється через соціальні мережі та створює у суспільстві негативне ставлення до ТЦК і до мобілізації загалом. Відповідно, маємо зворотну реакцію. Ось кілька кричущих прикладів.

31 січня 2025 року на автозаправній станції у Пирятині під час супроводу військовозобов'язаних до навчального центру вистрілили у військовослужбовця Полтавського РТЦК та СП. Поранений загинув на місці. Після нападу невідомий заволодів автоматом військовослужбовця та втік разом з одним із мобілізованих військовозобов'язаних.

Неподалік села Пацканьово Ужгородського району 10 березня 2026 року група чоловіків ромської національності напали на автомобіль із працівниками ТЦК, побили їх палицями, а авто пошкодили. Нападників згодом затримали, але їхні дії кваліфікують як хуліганство - вони обійдуться мінімальним покаранням.

У Львові 2 квітня смертельно поранили в шию військовослужбовця ТЦК та СП - врятувати його не вдалося. Уже після цього на Івано-Франківщині 6 квітня 2026 року група осіб побила ветерана через вороже ставлення до мобілізації. У Харкові зафіксовано ножове поранення військового ТЦК. І таких повідомлень десятки. Офіційно зафіксовано на сьогодні більше 270 нападів на військовослужбовців ТЦК.

Найгірше те, що таку інформацію поширюють не тільки російські боти, найгірше, що під такими повідомленнями знаходимо багато коментарів реальних українців, і це переважно жінки. Вони пишуть: "Так йому і треба!", "Жаль, що вбили тільки одного!", "Собаці - собача смерть!", "У пеклі йому місце!"… Формується негативне ставлення до військових узагалі, не тільки до працівників ТЦК. І великого значення тут немає: убили корупціонера чи чесного працівника, ветерана війни.

Виходить, що поки військові захищають державу, в Україні відкрився другий фронт проти військових. У чому причина? Чи винна тут тільки ворожа пропаганда? Пропаганда переважно працює там, де є привід. А десятки приводів для ворожих пропагандистів дає, на жаль, наша влада.

За розрахунками військових аналітиків, зокрема з Інституту вивчення війни, для забезпечення надійного захисту держави необхідно, щоб у Збройних силах служило 10% населення. В Україні проживає близько тридцяти мільйонів громадян. Відповідно, в ЗСУ мало би служити приблизно три мільйони солдатів. Натомість - наша славна армія нараховує менше мільйона особового складу, 33,3% від необхідного. Висновок: влада або не може забезпечити мобілізацію, або їй вигідно, щоб війна не закінчувалася.

Чи можливо забезпечити мобілізацію у необхідній кількості? Так. Але для цього мають бути створені прозорі та чесні правила. Людина має знати, що йдучи у військо, буде мати гідну зарплатню, соціальний захист та гарантії для родини, що буде періодично проводитися ротація, будуть відпустки і через певний період буде демобілізація. Але не тоді, коли закінчиться війна чи коли чоловікові виповниться 60 років.

А що маємо? Зарплати у депутатів та чиновників у десятки разів більші, ніж у наших захисників. Ті, хто пішов добровольцем, перспективи демобілізації не мають. Ротації не проводяться місяцями. Воїни виснажені і втомлені, а заміни їм нема. Бо ухилянти перебувають під захистом і мають набагато більше прав, ніж військові. За неявку за повісткою людина має сплатити штраф 3-5 тисяч гривень. І все. І ніякої кримінальної відповідальності. А воїнові, який через крайнє виснаження, поранення та страх загинути покинув поле бою - загрожує до десяти років позбавлення волі.

Крім того, боротьба з корупцією, зокрема, і в ТЦК, ведеться для галочки. Про гучні справи із виявленням кричущих порушень преса активно писала, а про покарання винних інформацію потрібно шукати. І її дуже мало.

Як написав на своїй сторінці у ФБ ветеран війни, письменник Артур Дронь, з цього приводу "всім адекватним людям треба висловлюватися і знову та знову називати речі своїми іменами". Погоджуюся і додаю: тільки проговоривши проблему можна її вирішити. Крім того, кожне наше слово стає аргументом проти ворожої пропаганди. А на цьому фронті нам теж необхідна перемога.

Gazeta.ua