Оптимістичні сценарії війни: як, коли та завдяки кому?

Чи можливі в сучасних умовах оптимістичні варіанти розвитку подій на фронті російсько-української війни, та який вони можуть мати вигляд?

Можливо, це перша за час війни "міждисциплінарна" розмова одночасно про воєнний та політичний аспекти, за організацію якої всім варто подякувати неперевершеній Саші Бабенко. Говорили на трьох з Миколою Вереснем та Олегом Саакяном. Основне із того, що я сказав у цій розмові:

1. Якщо уже розмірковувати вголос про можливу конфігурацію закінчення війни, то щодо "Як?" конфігурація проглядається уже зараз:

- продовження та посилення кампанії ударів по критичній інфраструктурі РФ та по військових об'єктах окупантів у Криму;
- подальше витіснення ЧФ РФ як постійної небезпеки свободі судноплавства в регіоні;
- якщо наше воєнно-політичне керівництво уже заявляє про намір підготувати новий контрнаступ, то, можливо, справа піде й за оптимістичним варіантом, за яким нам таки вдасться повернути частину раніше окупованих територій.

Але, об'єктивно кажучи, ми зараз у тій ситуації, коли навіть просто зупинка російських військ та стабілізація фронту у вигідній для нашої країни конфігурації - стане значним досягненням. Однак тут виникає питання "Коли?", бо підрахунки про те, що росіяни "підійдуть до межі виснаження запасів зброї" десь в 2025 році, виглядають не просто надмірно оптимістичними, вони є і методологічно некоректними. Не кажучи уже про те, що у росіян "межа виснаження" - це "лише" 3 тисячі танків на зберіганні, тоді як у нас топ поставка - два десятки "Леопардів 2" від Іспанії;

2. У нас із росіянами зараз відбуваються перегони: хто найбільш якісно і саме на децентралізованому рівні накопичує та засвоює отриманий у ході війни досвід. Дещо помилково сприймати РФ як чисто "централізовану" машину, де сигнали надходять лише зверху донизу. Вчаться не тільки росіяни - наші військові вчаться також. Тільки проблема в тому, що війна на виснаження - сам по собі несприятливий формат для засвоєння новацій. Недарма ще Клаузевіц писав про тертя, що накопичуються під час тривання війни.

3. США мають об'єктивні проблеми із запасами озброєнь та їхнім виробництвом, ці проблеми вирішуються не так швидко, як би хотілось самим американцям. Тому оці проблеми із "залізом" в принципі закладають варіант, що будь-яка адміністрація в Білому Домі, незалежно від прізвища переможця, буде вимушена піти на ту схему, яку зараз в нас приписують Трампу, тобто фактичне скорочення обсягів прямої воєнної підтримки та поступове перекладання все на Європу.

Реальна глибина цієї кризи: зараз російський ВПК лише для війни проти України за рік може зробити суттєво більше далекобійних ракет, аніж американська "оборонка" здатна за рік взагалі виготовити зенітних ракет, умовне співвідношення - орієнтовно 1200 проти 1000.

Оригінал