Що підкосило СРСР і що розвалить його спадкоємицю - Росію?

Жоден бюджет не може одночасно впоратися із санкціями, видатками на війну, що триває десятиріччя і падінням ціни на нафту. Скільки лишилося Росії?

Мінародна коаліція постачала моджахедам зброю партизанської війни. Італійські міни, швейцарські "Ерлікони" і багато китайських піхотних озброєнь. Від АКМ, зібраних у Китаї - до ДШК, мінометів та реактивних установок. Основним видом партизанських дій був напад на найбільш уразливу ланку радянської військової машини - логістику. А основним видом бойових дій радянської армії були рейдові операції з розчищення логістичних шляхів. Основним напрямом постачання озброєнь моджахедам був Пакистан. У 1985 році СРСР розмістив уздовж пакистанського кордону загони спецпризначенців з метою перервати чи ускладнити постачання. Це стало ескалацією війни, яка мала наслідки.

Наш гарнізон стояв в Асадабаді за 15 км від пакистанського кордону. З логістикою були проблеми, які вирішувалися щорічними армійськими операціями із супроводу колон. Щодо решти - це було райське місце, і наш позивний був "Санаторій". До 1985 року гарнізон обстрілювали ліниво. Хто тягав на собі короби ДШК, зрозуміє, чому моджахеди не горіли бажанням доставляти їх у гори. Але в 1985 році Генштаб направив в Асадабад загін спепризначенців, що змінив наявний статус-кво. У відповідь міжнародна коаліція закупила моджахедам китайські реактивні установки, допомогла з розвідкою, логістикою і почалися ракетні обстріли гарнізону з прикордонного хребта. Хто був під реактивним обстрілом - оцінить різницю.

Втрати від ракетного обстрілу в гарнізоні перевищили втрати від бойових дій. При цьому міжнародна коаліція поступово збільшувала рівень ескалації. Восени 1986-го у моджахедів з'явилися "Стінгери", які ускладнили логістику повітрям. У радянському Генштабі плювали на втрати, але 1986 року трапилися ще дві події, що вплинули на перебіг війни. У світі різко впала ціна на нафту, і в СРСР заговорили про "гласність" і економічні реформи у відповідь на кризу, що насувається. Радянський Союз не тягнув одночасно війну, санкції, реформи та падіння ціни на нафту. Від чогось одного треба було відмовлятися. 1988 року СРСР та США підписали в Женеві декларацію гарантів про виведення радянських військ із Афганістану.

Тоді СРСР дали зберегти обличчя. Сторонами переговорів виступили Пакистан та призначена з Москви адміністрація Афганістану. А Радянський Союз та США виступили гарантами досягнутих угод. Начебто і не було жодної агресії. Асадабадський гарнізон вивели у квітні 1988-го. Слідом за ним бігла окупаційна адміністрація із місцевих колаборантів. За два тижні схожа ситуація сталася в сусідньому Джелалабаді. Хоча там колаборанти протрималися трохи довше. На рішення про закінчення війни вплинуло багато чинників. "Гонки на лафетах", зниження ціни на нафту, санкції, втрати, початок реформ. Але найбільше вплинула "гласність". Під час "гласності" військові втрати стають непопулярними.

За останній місяць Україні дозволили удари "з прикордонного хребта". Санкції продовжуються. Ціна на нафту впала на 15%. У відповідь - Кремль оголосив податкову реформу. Заарештовує "корупціонерів". Бракує "гласності" для закінчення війни.

Оригінал