У сталінського Голодомору та путінської війни – одна причина

Сталін дуже чітко розумів, що без геноциду українців йому не втримати Україну. І Путін це розуміє

Якби українці не пережили Голодомор – точніше три голодомори – питання політичного, економічного і культурного ренесансу було би справою одного покоління.

Дослідниця тоталітаризму СРСР Енн Епплбаум в одній із лекцій зачитувала цікавий документ: Сталін дуже чітко розумів, що без геноциду українців йому не втримати Україну. І тому вирішив влаштувати 1932-1933 роки.

Я хочу чітко вказати, якого смертельного удару для нашого народу наніс Голодомор.

Перше: дослідники вказують, що без геноциду нас би було нині 80 мільйонів. Це людський ресурс, тотожний Німеччині – топовій економіці Європи.

Друге – був розірваний принцип успіху. Якраз напередодні Голодомору українці знали, що їхній добробут – вони самі. Як працюєш, так і заробляєш. Тільки нині оце все поступово воскресає – "я сам собі хазяїн".

Третє. На багато десятиліть було розірвано поняття сім'ї, відчуття родини як фортеці, головної опори. Кілька десятиліть поспіль люди змушені були одружуватися, щоб вижити чи отримати кращі позиції в тоталітарній системі. Так, донька репресованого професора могла вийти за алкаша-слюсаря, аби не померти з голоду і продовжити рід. Про кохання, повагу, сексуальне задоволення і довіру не було жодної мови. Просто "аби був мужик в хаті".

Чотири. Були розбиті соціальні зв'язки. А це основа ефективного суспільства і логістики. Люди жили в атмосфері страхів і доносів. Кожен за себе. Основою радянського ладу став "товариш", у якого "мой адрес не дом и не улица, мой адрес Советский Союз". Це дуже нездорово. Як і сталінська цитата "син за отца не отвечает". У всьому світу – рід і його історія то є важливо, предками пишаються. Нащадками теж. Якось в німецькому селі я зустріла власника готелю, який на цьому місці уже 350 років. Він показував на табличку і пишався предком, а ще пишався внуком – переможцем місцевого аналогу "Мастер-шеф".

П'ять. Було знищене поняття справжньої селянської, а конкретно успішної родини із хутором. Спеціально радянська пропаганда нав'язала їм ярлик чогось відсталого і неуспішного. Хоча на старих фото – люди в гарно скроєних костюмах, жінки в стильних сукнях і низці перлів, сережках і дукачах – нічим не відрізняються від сучасників Франції і Німеччини. Це було би питанням часу, коли наш власник хутора – його нинішній нащадок в білих штанях і кашемірі – пив вино і різав сир із свого маєтку в компанії численних родичів. Як в французькому кіно.

Шість. Було штучно знищено українську ідентичність. Зараз дуже цікаво читати розповіді багатьох людей про їх перехід на українську: "Я російськомовна, батьки теж, бабуся. Але я дізналась, що мій прадід був репресованим і україномовним". І в цьому жах – мільйони людей відмовлялись від свого "я", щоб вижити.

Сім. Нині я бачу спробу РФ добити ті виноградні лози, які змогли вижити і пронести себе через терор. Зараз виноградні кущики цих репресованих і закатованих родів дають перші лози. І рашисти прийшли їх вбивати. Бо знову ж таки, повертаючись до першого речення – успіх України і її ренесанс в межах одного покоління. І Путін це знає, як і Сталін.

Оригінал