Булгаков ненавидів Україну. Віддайте вже Мішу русні
Історія про те, кому насправді належав так званий будинок Булгакова
"Чому ми маємо дарувати Булгакова Росії? Він же киянин?"
Ні, він росіянин. Син цензора із Орловської губернії, який ненавидів Україну, Київ і клятих петлюрівців. Яких можна і вбить, як у розповіді "Я убил".
Уявіть собі сучасного Соловйова чи Скабєєву, які приїхали до Києва зі своїми виводками, і їхні абсолютно російські діти почали вважати, що Київ – це "руззкій город". Десь отак виріс Міша Булгаков – так і не став українцем, киянином, Орловська губернія вважала, що вона вища за все.
Зараз точаться інтернет-баталії довкола так званого будинку Булгакова на Андріївському узвозі, 13. Типу – "нє нада трогать". І пам'ятник хай буде – тільки от поставив його Льоня Черновецький в 2007-м, коли тулився до Партії регіонів.
Належав так званий будинок Булгакова в реалі людині, яку письменник люто ненавидів
А тепер, власне, смішна і трагічна історія про будинок Булгакова. Належав він в реалі людині, яку Булгаков люто ненавидів і зобразив у "Білій гвардії", як такого собі персонажа Васілія Івановіча Лісовича – "інженер і боягуз, буржуй і несимпатичний Василь Іванович Лісович". Герой з дружиною подані письменником як протиставлення елітній родині карєнних кієвлян Турбіних.
Так от в реальності саме прототип "Василіси" – Василь Павлович Листовничий – був корінним киянином і представником інтелектуальної еліти.
Ким він був? У Вінниці є симпатичний маєток Черткова – так от, це одна з небагатьох уцілілих робіт Листовничого.
Архітектор Листовничий походив із чернігівського козацького роду. У нього все було преміум-класу. Робота, статки, успіх у суспільстві, родина. Ось перелік регалій – технік будівельного відділу Київського губернського правління 1906-го, цивільний інженер Київського округу шляхів сполучення 1907-го, архітектор Київського навчального округу 1909-го, почесний громадянин Києва 1915-го. Викладав у Київській школі десятників з дорожньої та будівельної справи, у художньому училищі, на Вищих жіночих курсах. Склав проекти будівель у багатьох містах України. Брав участь у будівництві павільйонів Всеросійської виставки 1913 року в Києві. Під час Першої світової війни – начальник 2-го укріпрайону оборонних робіт Південно-Західного фронту, проводив гідротехнічне будівництво на Дніпрі й Припʼяті. Був полковником, викладав у школі кадетів. В УНР – будівничий Комісаріату в справах Київської шкільної округи, керував ремонтом Педагогічного музею, театру "Соловцов" (нині Франка).
Жонатий він був на внучці польського генерала наполеонівських воєн Юзефа Хлопіцького. І так породичався із засновником Одеської консерваторії Малішевським.
Молодий квартирант Булгаков заздрив киянину і тому часто навмисно його заливав
Молодий квартирант Булгаков заздрив киянину і тому часто навмисно його заливав.
У червні 1919-го Листовничий був заарештований більшовицькою Надзвичайною комісією. Надто добре жив. Надто поважали його кияни. Пан Василь був поміщений у Лук'янівську тюрму, піддавався тортурам, тричі виводився на імітацію розстрілу. Під час відправлення до табору за межами Києва намагався втекти, але був застрелений. Тобто попри брехню у "Білій гвардії", цей полковник і шляхтич не був боягузом. За історичними описами, це був кремезний, синьоокий харизматичний мужчина, якого поважали і вважали за щастя познайомитись із ним.
Отакі істинне серце Києва було підмінено зозулею на ймення Булгаков.
