Мозок відмовляється вірити, що комусь може подобатися СРСР

Для мене найбільша загадка, як тоталітарним режимам вдається нав'язати мільйонам привабливий імідж своєї секти

Говорити, що совкодроч тільки для дебілів - надто велике спрощення. Так, звичайно, серед совкодрочерів багато забитих і не надто розумних для критичного аналізу людей. Але про чудовий СРСР говорять і освічені люди: інженери, вчителі, лікарі. І я цього не розумію.

Бо ось, наприклад, апарати газованої води. Просто вдумайтеся. Звичайна, не очищена, і ніяким чином не підготовлена вода з крану, насичується вуглекислим газом і за 1 копійку наливається в стакан. Із одного стакана за день п'ють сотні людей. Діти, студенти, пенсіонери, службовці, гнилозубі алкоголіки, туберкульозні бомжі. Мився цей загальний стакан холодною проточною водою без дезинфікуючих засобів. Чому в СРСР був туберкульоз? А тому й був.

Або той самий, легендарний американський пломбір у радянському виконанні. Отой холодильник, що поставили на Алеї Небесної сотні зеленські, то фейк. Не було в СРСР ніяких холодильників для морозива. Може десь в Москві чи Києві інколи траплялися. В кращому разі був фанерний ящик з сухим льодом. Коробку з морозивом відкривали і ставили на ящик зверху. Продавчиня діставала з коробки вафельні стаканчики, на які осідав весь вуличний бруд і пил. Звичайно, діставала без будь-яких одноразових рукавичок, брудними, липкими від талого морозива, пальцями.

І як би жахливо все це не виглядало, як би не відмовлявся мозок вірити, що людям подобаються черги, відпочинок в Залізному Порту, дефіцит туалетного паперу, обговорення їхнього особистого життя в райкомі партії, одні румунські чоботи на все життя, чи ходити в туалет на город, але так, ці люди є! Зараз, в коментах, вони обов'язково напишуть, що не все так однозначно. Що люди були щиріші. Що були і плюси. Тупо не розумію цього.

Оригінал