Ставлю під сумнів "волинський бренд" Лесі Українки
Не зарадить і 200 гривнева купюра з замком Любарта – вона фальшива
Лариса Косач - малоросійська дворянка. Шляхетна квіточка на полі євгенічної Гетьманщини. Праонучка скарбничого Гадяцького полку Війська Запорозького Городового Якима Драгоманова. Огого! Могла народитися в Бересті, Ізмаїлі чи Мелітополі. Куди б занесла доля стародубівського шляхтича Петра Косача та його вірну дружину Драгоманову-Цяцьку. Але ні, не з волинського ґрунту, а з родини лівобережної шляхти народилася Леся Українка.
Так, безжально ставлю під сумнів цей "волинський бренд" - письменниця Леся Українка. Не зарадить і 200 гривнева купюра з замком Любарта - вона фальшива. Так сталося, що "волинська Леся Українка" знадобилася українофобам-комуністам аби притлумити повоєнну польськість Ковеля та Луцька. Є там підходящі украінци? Є украінка! Сюда йєйо! Звідти пам'ятники, музей у Колодяжному і вся лесезнавча активність у краї, яку так зворушливо толерували "другі совєти".
"Волинська Леся Українка" знадобилася українофобам-комуністам аби притлумити повоєнну польськість Ковеля та Луцька
Хоча от значно важче давався пам'ятник Лесі Українці у Київі. Чого б це? Комуністи-цекісти вперто перешкоджали його появі східніше Волині. Бо не було як "збалансувати" образ модерної поетеси якоюсь модною русскою бабою (Ахматова і Цвєтаєва нє в щот). І от цей бульвар Лесі Украінкі - він таки зробив свою чорну справу "розгерметизації" українського в центрі столиці УССР. Який прикрий компроміс! "Прибандерився" Київ. У самому центрі.
Але у льоху далі тримали маму "волинячки" - Олену Пчілку. Її вулиці так і не з'явилося в окупованому Київі. А у вільному Київі їй велося не краще - маму запхали на дикі піски Позняків, де вулиця на її честь у вустах мігрантів-донеччан мило звучить як "Єлєна Пчьолка".
Власне ключ до причини доволі прісного свята 150-річчя Лесі Українки - отієї стародубівсько-гадяцької шляхтянки - є імя її матері: Олена Пчілка. Проспавши її 150 років з дня народження, ну й 90 років з дня смерти, ми далі носимося з Лесею Українкою чуть-чуть по-совєцьки. Без ґрунту. Без таємниці шляхетства. Без приналежності до старовинної воїнської касти козацтва. Без джерел.
Коментарі
колись так Марчука хотіли нам впарити....але впарили бютоголову секту, яка кишить відставними кагебістами та мусорами...
Цікаво, образно, переконливо...