Серед іноземців, які потребують пересадки внутрішніх органів, торік найпопулярніша була Південна Азія. Найбільше операцій зробили в Індії, Бангладеш, Шрі-Ланці й Пакистані. Нирки пересадили громадянам Канади, Ізраїлю, CША, Великої Британії, Саудівської Аравії, Об'єднаних Арабських Еміратів.
— Удома вони мають дочекатися черги, якщо ніхто з родичів не підійшов як донор, — каже волонтер організації "Юнісеф" Магдалена Піпіч. — Це — щонайменше півроку. Треба, щоб збіглися багато параметрів. А тут орган дістануть за три тижні, аби були гроші. Щороку понад дві тисячі індійців продають нирки. Є села, де не знайдеш чоловіка з двома нирками. Агент з пошуку органів приїжджає до одного селянина і вмовляє ще двох-трьох. Людей спокушають "легкі" гроші. Їм роблять аналізи й заносять у базу даних. Коли є пацієнт для пересадки, везуть у клініку й вилучають нирку. Зазвичай донорами стають лише чоловіки.
Попит на пересадки постійно зростає. Люди мають більше проблем із нирками через цукровий діабет і гіпертонію. Продавати людські органи заборонено, навіть після смерті. Тому багато хворих роками вимушені очищувати кров за допомогою діалізу. Лише в Ірані дозволено продавати нирки. Але іноземцям — не можна.
Нирки пересаджують найчастіше у столиці Шрі-Ланки Коломбо. Ціни — від $53 до $122. Пацієнт сплачує нібито не за орган, а за лікування. Сюди входять вартість послуг лікарні, медиків, посередника, проїзду і проживання донора. А також — ціна нирки.
Посередники шукають клієнтів через соціальні мережі.
— Найбільше довіряють молодим жінкам. По телефону кажу, що це — моя сестра. Раніше брав англійські імена. Тоді платять більше, — розповідає про свою роботу 26-річний агент з пошуку органів Вікас з Індії. — Є багато тонкощів. Я міняю імена й мобільні телефони кожні п'ять-шість тижнів. Не йду на зустріч, доки не переконаюсь, що це не пастка. Не відповідаю людям, з якими мав справу раніше. Навіть якщо захочете, не знайдете мене наступного місяця. Інакше мене посадять дуже надовго.
Найбільший попит — на здорових молодих чоловіків без шкідливих звичок. Перевагу мають люди із закордонним паспортом. Посередник усе організовує. Якщо треба, шукає готель. Три роки тому Вікас уперше заробив за пошук донора $380. Зараз має від $757 до $1200. Донори отримують $6 тис. Якщо їм оформляють паспорт — $4500. Зазвичай повертаються додому через 18–25 днів після операції.
— Спочатку ми боролися з торгівлею органами. Згодом зрозуміли, що це — марно, — каже Магдалена. — В Індії держава забороняє це, але клініки все одно працюють. Платять хабарі, оформлюють фальшиві папери. Головне — щоб лікували людей і правильно вилучали органи. Якщо люди готові продати нирку, нічого не вдієш. І влада прекрасно знає про всі ці схеми.
Коментарі