Утримання чужої території потребує від Москви ресурсів - військових, фінансових, політичних, логістичних: Кремль має підтримувати місцеві адміністрації, забезпечувати війська й стримувати державу, якій територія належить. У Карабасі ця система перестала працювати після посилення Азербайджану. Як пише "Телеграф" із посиланням на The Guardian, обмежені ресурси Росії змусили її пристосуватися до зростання сили Баку. У підсумку Москва втратила режим, контингент і важіль впливу.
Москва збирала такі точки опори на пострадянському просторі з початку 90-х: Придністров'я - з 1992 року, Абхазія та Південна Осетія - після війни 2008-го, Крим та частина Донбасу - з 2014-го, Карабах - з 1991-го, де після Другої карабаської війни російську присутність закріпили "миротворці". Схема скрізь одна: затяжний конфлікт, який Росія розпалює та використовує, лояльні до Кремля функціонери на місцях, власний військовий контингент як страховка. За тридцять із лишком років ця система дала збій лише раз - у вересні 2023 року, коли Азербайджан за добу повернув собі Карабах, позбавивши Москву її плацдарму.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Аналітики пояснили мету української кампанії проти об'єктів у Криму
У Карабаху Росія відвела собі роль незамінного арбітра, і досі вона здавалася незламною. Тристороння угода листопада 2020 року надавала Кремлю право тримати в регіоні до двох тисяч військових, а ключові пости у невизнаній "НКР" обіймали люди, які безпосередньо пов'язані з Москвою. У 2022-му її "держміністром" став "гаманець Путіна" Рубен Варданян - мільярдер, який раніше очолював "Трійку Діалог", через яку, за розслідуванням OCCRP, роками йшли непублічні платежі близьким до Кремля фігурам. Призначення читалося однозначно: Москва не йде, а укорінюється.
Розв'язка настала швидко. 19-20 вересня 2023 року азербайджанська армія за добу зламала сепаратистську оборону, "НКР" оголосила про саморозпуск, а її керівництво разом із Варданяном опинилося у бакинському СІЗО. Російські миротворці не втрутилися і в червні 2024 року достроково пішли. Росія настільки ослабла і втратила важелі впливу, що навіть Єреван, давній союзник Москви, почав зближення з ЄС.
Кремль відступив не через зміну принципів, а тому що вже не міг підтримувати попередній баланс на вигідних для себе умовах. Така логіка важлива й для інших плацдармів: їхня стійкість залежить від того, скільки ресурсів Москва здатна вкладати в утримання залежних режимів і військ - особливо коли її можливості розподілені між кількома конфліктами.
Систематичні удари Сил оборони України руйнують логістику російських окупантів та зривають накопичення ресурсів для нових наступів. Через постійні атаки дронів ворог змушений залучати додаткові мобільні вогневі групи для охорони паливозаправників на шляху до Криму.
Водночас на лівобережжі Херсонщини загарбники мають серйозні проблеми з постачанням боєприпасів та живої сили. Кримські поїзди вже скорочують маршрути до Керчі через закриття залізничних ділянок, а подальші українські удари матимуть довготривалий ланцюговий ефект для послаблення фронту.
3 
1
Коментарі