Українські та польські історики демонструють тотожність нацистського та комуністичного режимів.
19 травня В Національному музеї історії України вони спільно відкрили виставку "Знищення польських еліт. Катинь-Акція АБ" - про те, як СРСР і Третій Рейх нищили поневолену інтелігенцію.
Gazeta.ua зібрала висловлювання істориків і державних осіб, що були проголошені на відкритті експозиції.
Передісторія. Навесну 1940 року силові органи СРСР у різних таборах розстріляли понад 20 тисяч польських військовополонених. Серед них були українці й інші громадяни Польщі. "Офіцерами воєнного часу були мобілізовані адвокати, журналісти, лікарі, інженери, вчителі, включаючи університетських професорів", - пише Леопольд Єжевський у книзі "Катинь 1940". Перше масове поховання в'язнів, розстріляних упродовж квітня-травня 1940 року знайдене біля Катині, на північ від російського Смоленська. Звідти пішла назва "Катинський злочин". В той же час і подібним способом польських наукових і культурних діячів розстрілювали нацисти в рамках акту "AБ". З німецької - Außerordentliche Befriedungsaktion, тобто "акція надзвичайного вмиротворення".
Голова Інституту національної пам'яті - Комісії з переслідування злочинів проти польської нації Лукаш Камінскі:
Виставка - про один з найважливіших моментів сучасної польської історії. Катинський злочин для поляків - символ союзу СРСР і гітлерівської Німеччини. А відтак - символ величезної брехні, яка змогла панувати не одне десятиліття.
Виставка показує, наскільки паралельно діялися німецькі та радянські злочини. Ще не маємо, але для подальших виставок шукаємо документи, що десятки тисяч представників еліти - польських викладачів, урядовців, лікарів і решти інтелігенції - знищували узгоджено.
Намагаємося показати переживання конкретних людей, бо знеособлене число розстріляних, таблички з номерами замість імен - якраз такими бачили їх їхні вбивці. На виставці зумисно представлені історії сімей. Є випадок, коли хлопець загинув від рук фашистів, а за кілька тижнів його брат поляг від радянської армії.
Наприкінці виставки показано, як покарані німецькі злочинці, і як не засуджено радянські звірства.
Директор державного галузевого архіву СБУ Ігор Кулик:
Ми віднайшли документи про те, як у 40 році польських полонених етапували, утримували та планомірно знищили. Минулого тижня в Ґданську ми передали польським колегам частину цих документів. Це найбільший масив переданих документів за 20-літню історію співпраці українських і польських істориків. Понад 15 000 електронних копій. Після того ми знайшли ще документи, про які нема жодної позначки, що хтось їх бачив. Там списки польських офіцерів, які втекли з таборів у Рівненській області.
Також ми знайшли частину документів про те, як радянська тоталітарна машина в особі радянських органів держбезпеки приховувала ці злочини. 1969 року в П'ятихатках біля Харкова діти знайшли поховання. Ми побачили по документах, як розробляли операцію, щоб засипати й приховати те місце.
Міністр науки й освіти України Сергій Квіт:
Вітаю проект двох інститутів національної пам'яті. Тільки на правді та відвертості можна йти в майбутнє.
Але ця виставка важлива не тільки укораїнцям у контексті руйнування радянських міфів. Одним із них є міф про "велику вітчизняну війну". В СРСР боялися казати "друга світова", адже СРСР і Німеччина почали її як союзники.
Наш процес декомунізації важливий і для Заходу. Я був на лекції історика Нормана Дейвіса, коли він говорив про великі перекоси в публічній свідомості Заходу - у їхньому сприйнятті СРСР і нацистської Німеччини. Для тамтешньої публіки нацистські злочини жахливіші і страшніші, ніж радянські. Дуже довго в свідомості західній формувалася думка, що Сталін - великий союзник у боротьбі з Гітлером. Насправді ж до війни було дві тоталітарні держави, а по війні лишилась одна. І теперішнгій феномен путінізму - через те, що засудження не відбулися ні за часів Радянського Союзу, ні в Росії. На щастя, вони відбуваються в Україні.
Надзвичайний і повноважний посол Республіки Польща в Україні Генрик Літвін:
Для поляків рівноважливою з катинським злочином є катинська брехня. Вона була ідеологічним фундаментом васальної Польської Народної Республіки, незалежність якої була обмежена. А повернення повної незалежності Польщі рівнозначне поверненю правди про Катинь.
Справжня декомунізація означає відхід від будь-якої ідеологізації історії і повне відкриття архівів, а також повну свободу наукових досліджень. Тоді створюється вільний ринок думок.
Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович:
Питання спільного минулого мають стати питаннями наукового діалогу. Досліджувати протистояння, зокрема українсько-польське 1939-47 років, треба в тому числі й задля того, щоб політики, особливо зі сторонніх країн, не спекулювали цими питаннями проти наших інтересів.
Що існують інститути національної пам'яті, я дізнався ще коли був студентом, у 90-их роках. У Варшаві вже діяв цей інститут. Мати такий в Україні вважалося чимось далекосяжним, але після Помаранчевої революції й у нас такий постав. Його діяльність була перервана 2010 при правлінні Януковича. А торік я його очолив, і ми зразу відновили наукову співпрацю з польським інститутом.. За останній рік мої колеги двічі побували в Польщі. Зокрема, переймаємо досвід для створення в Україні архіву національної пам'яті.
Сторінки в історії Польщі й України - подібні. Державність наших країн переривалася чужоземним пануванням. На наших сторінках історії бачимо боротьбу за свободу, яка породжувала з одного боку героїв, а з іншого - численні жертви. В минулому столітті обидва народи опинилися під жорнами найстрашніших тоталітарних режимів століття. Після цього схожості ще більше. Кожен з цих режимів мав своїм завданням нищити всяку унікальність - релігійну, культурну, політичну, національну. В новому світі, який вони творили, незалежно від того, як він називався - тисячолітній рейх чи світле радянське майбутнє - не було місця ні для українців, ні для поляків. Тому народи стали жертвами. Згідно з планами мали зникнути як національні спільноти.
Виставка, розповідаючи про злочини комуністів у Катині та нацистську акцію АБ, показує тотожність цих режимів. Вони не тільки діяли в один час на близьких теренах. І не тільки мали спільною ціллю знищити верхівку поневолених суспільств. Надзвичайно схожими були і методи, які полягали в ув'язненнях, депортаціях, масових знищеннях неугодних людей. Матеріали виставки показують, що співпраця СРСР і Третього Рейху не була випадковістю.
Про цю тотожність не люблять говорити в Росії, бо саме там реабілітація одного з режимів стала основою державної ідеології.
На жаль, про тотожність комунізму і нацизму не дуже часто говорять і в розвинених, у демократичних країнах Заходу - які, на щастя для себе, зазнали тільки одного з цих лих. Коричневого монстра. Захід надто повільно позбувається романтичних уявлень про його червоного брата. Зате в повний голос про цю тотожність говорять на теренах, які американський історик Тімоті Снайдер назвав кривавими землями - де мешканці на долях своїх сімей відчули обидві окупації.
Керівники Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, країн Балтії багато зробили, щоб донести світові необхідність однакового засудження обох тоталітарних режимів.
Врешті-решт до когорти тих країн приєдналась Україна. 9 квітня Верховна Рада назвала злочинним націонал-соціалістський режим, який панував на нашій територіїх, і комуністичний. Одна з найперших жертв комунізму найдовше йшла до його засудження. Ми втратили багато часу, але в цьому є і плюс. На шляху декомунізації можемо враховувати досвід сусідів. Особливо цінний польський. Дякуємо за можливість працювати в Польщі, за те, що діляться своїми результатами і представляють результати нашої праці в себе.
Україна не перша, але рішення Верховної Ради може стати останньою краплею, що призведе до міжнародного трибуналу над комунізмом - довгоочікуваного Нюрнберга. Це має стати початком масованої просвітницької роботи, щоб більше людей знали, які злочини чинили нацистська й комуністична окупація. Доказами злочинної сутності комунізму слугуватимуть злочини геноциду. Серед іншого - український голодомор і злочини проти польської еліти в Катині.
5 років тому поблизу Катині розбився літак із 96 поляками, що летіли вшанувати 70-ту річницю Катинської трагедії. Всі пілоти та пасажири загинули. В їх числі: президент із дружиною, главою своєї канцелярії, його заступником, голова нацбезпеки, представники збройних сил із начальником генштабу, заступники міністрів, сенатори, члени парламенту, включаючи трьох віце-спікерів, єпископ із духовенством, діячі культури.
Польське суспільство розділене на противників і прихильників версії, що катастрофа підлаштована.
"Офіційно Росія досі не надає для міжнародної експертизи тіла загиблих, мотивуючи тим, що ще триває російське розслідуваня аварії", - сказав на відкритті виставки Голова Інституту національної пам'яті Польщі Лукаш Камінський.
4 
1
Коментарі