"Колись люди, які працювали в ювелірці, були уважаємі, — каже продавець вінницького магазину Галина. Прізвище називати не хоче. — Тепер це теж непогана робота. Щоб влаштуватися в магазин, два роки тому заплатила за місце тисячу доларів. Відробила гроші за рік".
Розповідає, що за хороші продажі власники дають премію. Двічі на рік роблять подарунки:
— Завжди вітають на 8 Березня, Новий рік. Дарують або кулончик, або колєчко. Премію отримувала один раз, перед Днем святого Валентина. Наш магазин продав товару на 30 тисяч гривень. Якраз тоді один клієнт купив золоте кольє з сережками за 15 тисяч. Решту продали вроздріб. Хазяїн тоді дав 2,5 тисячі премії. Купила собі зимову куртку і сапожки.
Продавщиця іноді позичає прикраси, які продають у магазині, на вечірки.
— Прошу в директора, він дає. Недавно їздила на зустріч з однокласниками, взяла сережки з діамантами. Похвасталася перед усіма. Головне не загубити, бо прийдеться вертати свої гроші.
31-річна Вікторія Кашуба рік працює продавцем у вінницькому секс-шопі "Клубнічка".
— Подружка побачила оголошення в газеті, а я на той момент була без постійної роботи. На співбесіді спитали, чи не соромлюся говорити про секс і чи не будуть проти моєї роботи рідні. Сказала, ні. Я тут — екскурсовод, психолог. Багатьом людям нема з ким поговорити про секс. Тому вони приходять до нас і відверто розповідають про своє інтимне життя. Ніколи не приводжу прикладів на собі: я те спробувала, те класно, а те — не дуже. Не розповідаю про своє інтимне життя.
У магазин Вікторія намагається одягтися просто, не фарбується яскраво.
— Стараюся, щоб плечі були закриті, декольте неглибоке, спідниця — до колін. Наш товар — специфічний, не треба привертати увагу до себе. Обов"язково потрібно знати професійну лексику — що і як називається.
Зарплата Вікторії — 6% від виторгу, але не менше за мінімальну.
Стараюся, щоб плечі були закриті, спідниця — до колін
— Норми в нас немає, але для себе знаємо з напарницею, що потрібно продати приблизно на 1000 у день, щоб отримати хорошу зарплату. Директор вітає нас на свята грошовими преміями.
Директор магазину Юрій Бакалейник каже, що підбирає для магазину продавщиць віком 30–35 років:
— Старші жінки досвідченіші, у них більше практики в інтимному житті. Вони не соромляться про це говорити. Звісно, було б добре, якби в моєму магазині був продавець із медичною освітою. Непогано, якщо знатиме іноземні мови, оскільки більшість інструкцій до товару — англійською та німецькою. Важливе і хороше почуття гумору.
— Зразу торгувала в м"ясному павільйоні — то адська праця, — розповідає вінничанка 51-річна Людмила Бакаленко. Вона 17 років працює реалізатором на базарі. — Десь півроку звикала до запаху м"яса і сала. Паморочилася голова, тошнило. Головним моїм підробітком було — продавання м"яса з-під поли. Обважувала людей у середньому на сто грамів із кілограму. До вєсів чіпляли стограмовий магнітік.
Згодом Людмила пішла працювати в продуктовий магазин.
— Сама велика проблема в продуктових те, що на тебе вішають усі недостачі, — пояснює. — Але додатково там теж умудрялася заробляти. Наш магазин був на автобусній зупинці. В обідню пору, особливо влітку, піднімала вдвічі ціни на морозиво.
Останні 10 років жінка торгує на базарі одягом.
— Базар міняє любу людину, — розповідає. — Я стала по-іншому одягатися, тепер на роботу можу вдягти класичні брюки і кросівки, раніше собі такого не дозволяла. Головне — зручність. Перестала фарбуватися. Харчування теж змінилося, стала пити багато кави, звикла перекушувати бутербродами. Головне в роботі продавця — уміти переконувати людей. Часто буває, що покупець приходить купувати штани, а купує спідницю і блузку.
Щомісяця Бакаленко отримує від 2 тис. грн зарплати.
— Зараз маю ставку тисячу гривень і відсоток. Таке практикують з усіма продавцями. Якщо давати тільки ставку, то вони не будуть торгувати, — додає. — Найважче торгувати взимку, коли мороз. Треба сидіти зранку до вечора, а покупці не хтять міряти одяг.
2 
1
Коментарі