— Ти не горюй, у кого серед родичів такого немає?.. — заспокоює мене дід Петро з села Дашківці Літинського району Вінницької області, якого я попросила показати дорогу до відділення наркологічного диспансеру. — Мене Бог милував, я туди не попадав.
Одноповерхова сільська лікарня, при якій працює відділення "Соціотерапія", обгороджена низьким старим парканом. На примусове лікування від алкоголізму сюди направляють за рішенням суду.
— Зараз лікуються 50 чоловік віком від 18 до 84 років, — розповідає заввідділенням 31-річний Павло Кожевніков. — Із Липовця мають привезти ще десятеро. Щорічно через нас проходить по 300 осіб.
Курс триває 1–6 місяців. Хворим дають до 25 препаратів проти алкоголізму. Водночас лікують й інші хвороби.
— Ми їх "підремонтовуємо", — пояснює завідувач. — Кому шлунок лікуємо, кому очі, кому ноги. Туберкульозників не беремо.
Кожен пацієнт працює чотири години на день. Є столярка, город, ферма. Господарство спочатку тримали, щоб краще харчуватися. Потім помітили, робота допомагає боротися із залежністю, відволікає від думок про горілку.
На подвір"ї козлик Едуард із розгону стрибає на 25-річного Анатолія Острика. Хлопець примусово лікується втретє за два роки.
— Я столяр, а з такою роботою більше п"ють, ніж роблять, — відбиває удари Анатолій. — Додому повернуся, і знову. Спершу за повернення, а потім пішло-поїхало.
У хліві маленьке в"єтнамське порося Ксюшу гладить 52-річний Степан Кожухівський. При відділенні живуть українська біла та дві в"єтнамські вислобрюхі свині з поросятком, корова і три кози.
— Я вже півтора року тут кочегаром, — каже Степан. — Спочатку лікувався два рази. А тоді поняв — вернешся в ту жизнь, і знов зап"єш. Тепер живу в своїй хаті в сусідньому селі Пеньківка. Даже по празнікам не п"ю.
Про рідних пацієнти розповідають неохоче.
— Родственніки довольні. А чож недовольним бути, я сам радий, — знизує плечима Степан. — І діти є, і жінка. Син із невісткою у Криму живуть. І жінка з ними тоже. Сам я.
За статистикою, 70% людей, які пройшли лікування, повертаються до старого.
— Уся проблема в знайомствах цих людей. Якби вони поверталися в інше середовище, ставали б нормальними, — говорить завідувачка організаційно-методичного відділення облнаркодиспансеру 50-річна Тетяна Бойко.
У Вінницькому облнаркодиспансері зареєстровані 22,5 тис. залежних від алкоголю. В області таких понад 200 тис., вважають спеціалісти.
— У колишніх ЛТП (лікувально-трудових профілакторіях. — "ГПУ"), які ліквідували, режим був майже тюремний, — розповідає завідувач диспансерного відділення облнаркодиспансеру Гліб Головатий. — Нині лікуємо тими ж методами, що в усьому світі. Є схожі на американські групи анонімних алкоголіків. З ними працюють психотерапевти. Чи приймати медикаменти, вирішують самі хворі. Або призначає суд.
3 
1
Коментарі
1