— Зайвого не беруть. Сьогодні кілька людей принесли назад речі, які не підійшли. Всіх реєструємо — ті, хто прийшов уперше, записують адресу, номер телефону, показують прописку, чи дійсно з Донецької чи Луганської областей, — каже волонтер Ніна, на вигляд років 40. Працює в Центрі гостинності для переселенців у Черкасах. Центр відкрили в червні.
32-річна Надія Ген вибирає штани для 14-річного сина Івана.
— Собираю с нуля в школу, — розповідає. — Ми тут вже місяць. Чоловік знайшов роботу. Майже тисячу вже витратила на збори сина у школу. Тут беремо деякі речі. Центр дуже допомагає, бо приїхали в шортах і футболках. Буває, продавці, коли дізнаються що ми з Луганська, роблять знижки. А є навпаки, фиркають. Тут маємо друзів, тому було легше. Допомогли зразу знайти квартиру. А так родина розкидана — брат із сестрою поїхали у Крим. Їх звідти мають виселити в Ростовську область. Тепер переживаємо, чи випустять їх з Росії. Зв'язку ні з ким нема.
Центр подібний на магазин. Окремо відділи — для немовлят, дітей, підлітків. Секції одягу та взуття для жінок та чоловіків.
— У моей дочери есть подруга, мама которой живет сдесь. Эта добрая женщина пригласила нас. Мы очень благодарны, — розповідає Наталія Лангенбах, 40 років. Із Софією, 9 років, вибирають шкільну блузку. — Пощастило, що потрапили в дев'яту гімназію. Батьківський комітет збирає гроші нам на зошити та канцелярське приладдя. Я витратила біля 1500 гривень. Купила портфель, шкільну форму, дві блузки. Все по мінімуму. Зараз шукаю роботу. Я економіст. У Луганську керувала великим підприємством. Плануємо в Черкасах бути весь навчальний рік. Для дитини великий стрес — ніколи не навчалася в українській школі, новий клас, нова школа.
1 
1
Коментарі