30 вінничан повернулися з паломницької поїздки до Криму. Привезли звідти 260 кг кольорової морської гальки. Вимостять нею підлогу у вінницькому храмі преподобного Лаврентія Чернігівського.
— Їздили не тільки за камінцями, — розповідає настоятель церкви священик Костянтин Іванченко, 35 років. — Відвідали древні печерні храми півострова. Для багатьох було відкриттям, що високо в горах збереглися кам"яні церкви з вівтарями, наскельними фресками та залишками захоронень. Останні християни пішли звідти у ХІІ сторіччі. А все залишилося, ніби вони були тут іще вчора.
Прочани жили в наметах на березі моря в селі Піщане неподалік Севастополя. Через день підіймалися в гори, відправляли молебні в скельних храмах.
— Коли співали, було відчуття, ніби голосом торкаєшся минулого, — згадує студентка Вінницького медуніверситету Оксана Саїнчук, 20 років. Вона співає в церковному хорі.
Серед паломників були три доньки вінницького священика Олексія Іродова — 4-річна Марія, Олександра, 7 років, та 11-річна Єлизавета. Дівчата разом із дорослими долали гірські переходи.
— У перший день йшли сім кілометрів угору, до печерного міста Тепе-Кермен, — говорить медсестра Вінницької лікарні N1 Людмила Михалюк, 45 років. — Без спеціальної підготовки було важко. Але поруч без ропоту і сліз йшли маленькі дівчатка. Вони були як ангели, що супроводжували нас. Дивилися на них, і сили з"являлися.
Під час привалів збирали кольорове каміння. Які саме камінці потрібні, пояснювала вінницька художниця Юлія Броварна. Вона розробляє проект підлоги в храмі.
— Будемо робити картину раю, — говорить 30-річна дизайнерка. — Це не копія готової роботи, а авторська переробка християнських символів з іконопису, яка відповідатиме канонам.
— У перший вечір із дівчатками викладала на галявині равлика з морських камінців, — веде далі художниця. — Підійшов отець Костянтин і вигукнув: "У нас же з вами однакові інтереси!" Тепер розробляю проект. Викладати підлогу запрошуємо всіх бажаючих. Це те, що залишиться в церкві на віки. Кожен, хто був причетний, побачить частинку своєї праці, коли зайде у храм.
— Православний туризм сполучає звичайний туризм і паломництво, — говорить Марина Богданова, 46 років. Вона керує міжнародним клубом православного туризму "Одігітрія", який організував поїздку. — Наша мета — аби священики та прочани могли більше спілкуватися поза стінами храмів, поєднуючи дозвілля з духовним життям.
3 
1
Коментарі