— Кабінет не впізнав. Папери на підлозі, усе розбите, перевернуте. Я два дні збирав докупи, — каже 27-річний Павло Лихач, начальник кримінальної міліції у справах дітей. Піднімаємося на другий поверх Львівського міського управління міліції. На стінах видніються затерті написи "Мєнти суки".
У ніч на 19 лютого у Львові активісти захопили майже всі державні адміністративні будівлі: обласне, міське управління і п'ять райвідділів міліції, Службу безпеки, прокуратуру, податкову інспекцію. З міліції винесли зброю, спалили патрульні авто, зламали сейфи та камери спостереження. Два дні в обласному центрі не працювала телефонна лінія "102". Уночі місто патрулювали активісти самооборони.
— На День міліції держава видала нові комп'ютери — все мародери винесли, — Лихач показує системний блок під столом. Внутрішні деталі вивернуті. — Зараз принтер один на кілька кабінетів. Працюємо без інтернету, телефонів. Мер Садовий звітував, що 19–21 лютого в місті було спокійно. То неправда, бо злочини не реєстрували — лінія "102" не працювала. Пограбували під шумок банк, спалили кілька авто. На щастя, убивств не було.
У коридорі невисокий чоловік у чорній куртці відводить убік. Не називається, просить вказати лише, що слідчий.
— Коли був погром, я прибіг сюди, натягнув маску і разом з усіма зайшов у свій кабінет. Рятував кримінальні справи й документи. Якби їх спалили, ми відновлювали б свідчення свідків, описи місць злочину й речові докази місяцями.
Колишній начальник Львівської обласної міліції Олександр Рудяк повідомив, що під час штурмів із райвідділів винесли 1189 одиниць зброї: автомати, снайперські гвинтівки, пістолети.
— Може, через два роки сюди повернемося. На ремонт треба 2–3 мільйони гривень, — пояснює капітан міліції 35-річний Руслан. У середу вранці ходить подвір'ям Залізничного райвідділу у Львові. — Серед нападаючих не всі були активістами. Бо ті — нормальні, вони вміють вести діалог. Видно, багато хто прийшов власні рахунки з начальством зводити. Таблички з кабінетів на туалети перевісили. На столи нужду справили. Наступного дня найбридкіше було ті купки прибирати. Камери для затриманих не чіпали.
Міліціонерам тимчасово виділили три кабінети у Залізничній адміністрації на вул. Виговського. В одній кімнаті сидять десятеро. Черговий Юрій Корб'як приймає виклики. Біля нього два мобільні телефони, дзвонять кожні 2–3 хв.
— Дзвінки на "102" оператор скеровує до нас. Бо телефони потрощили. 19 лютого робота повністю зупинилася, — розповідає. — Не було на чому виїжджати.
— Служба йде. Несемо її без форми та зброї, — 30-річний Назарій Шпак, старший інспектор штабу Залізничного райвідділу, крутить ручку в руці. — Правда, помаленьку зброю здають. Приносять або підкидають під двері. Патрулювати допомагають хлопці із Самооборони.
До кабінету заходить чоловік років 25. Просить видати довідку на відновлення паспорта.
— Зайдіть у сусідній кабінет, — скеровує Шпак. — З такими заявами папка згоріла. Електронні архіви полетіли. Зарплату затримали на тиждень, але вже виплатили. Відбулися й позитивні зміни — розумна кадрова ротація серед нашого керівництва. Обіцяють зарплату підняти. Нехай і всі пільги знімають. Для чого мені зайвий раз у транспорті посвідченням світити?
Заходить Микола Колодій — начальник Залізничного райвідділу міліції.
— Мої хлопці — молодці, працюють у польових умовах, — каже. — Людей із Самооборони щораз меншає — той на роботі, у того діти. У райвідділі вже нам вікна міняють. Підприємці коштами допомагають.
3 
1
Коментарі