"Все садики одинаковые. Идите в ближайший, все равно ходить не будете. Там холодно до последнего. Дети болеют. Даже частные сейчас плохие стали, — пише на донецькому форумі 27-річна Олена. — Навіть колишній елітний "Цвєтік" тепер став поганий. Там колектив оновили. Замість досвідчених виховательок працюють молоді дівчата".
Жінка перебуває на окупованій території. Працює у банку бухгалтером. Має двох дітей. Старший 8-річний Артем навчається у школі, молодший 3-річний Олександр торік пішов до дитсадка "Сонечко" на вул. Артема.
"За прийом до дитячого закладу благодійних внесків тепер не беруть. За старшого давали 200 доларів. Нині маємо щось принести в групу чи садочок. Одні батьки скидалися й купували килимок, інші — стінку. Ми з чоловіком — іграшки в групу. У середньому хабар вийшов дорожчий. Бо коли старший ішов у садок, це обійшлося у 1600 гривень. За Сашу віддали 2,8 тисячі. Постійних поборів теж немає. Батьки між собою не спілкуються. Раніше приходили на збори, обговорювали, який подарунок вихователю вручити. Тепер кожен тягне своє, ще й так, аби не бачили, — додає жінка. — А дарують за те, щоб зайвий раз наглянула за дітьми. За минулий рік няньки разів п'ять мінялися. Діти надвір одягаються самі. Той не застібнувся, той у капцях вийшов. Весь час на лікарняному".
У ДНР скасували плату за дитсадки. Але батьки підгодовують дітей.
"Меню ужасное. Мы месяц походили и начали брать с собой тормозки, — пише 31-річна Юлія Сухорукова. — Молочна каша раз на тиждень. Решта — на воді. М'яса дітям не дають. У меню стоять сирники, ліниві вареники, кефір, котлети, але цього нема. Якось прийшла спеціально на обід. Був суп типу борщу, на воді. Кислий. Ніхто з дітей не їв. Ще ячмінна каша з помідором і компот. Того дня мали давати рибні тефтелі. Я з тим меню і фото до завідувачки. Та лише руками розвела — мовляв, не привезли м'яса. Ждуть. Носимо дітям запечену курку, котлети в лоточках. Кожен підписаний. Видають на сніданок і обід".
У Луганську скаржаться на брак спеціалізованих садочків для дітей із вадами слуху й зору, садочків санаторного типу.
— Все стало государственным и все заведения одинаковые. Внучка ходила в санаторный садик раньше. Питание было пятиразовым. Сейчас он — обычный, — каже Ольга Павлівна з Луганська. Раніше працювала вихователькою. — Бракує фахівців вузького профілю — логопедів, дитячих психологів. Через війну діти заїкаються, бояться говорити, пісяються в штани. Але їх ніде лікувати. Єдина лікарка, яка тут жила, виїхала в Україну. Нових нема. Немає танцювальних і гімнастичних гуртків. Дітей перестали навчати англійської мови.
Дітей крали під школами
— Теперь детям не берут нянь и гувернанток. Эта услуга отпала сама собой, — каже Юлія Попова з донецького агентства "Авега". — Люди перестали пускати до себе чужих. Було кілька випадків, що крали дітей під школами. Замість гувернанток популярні чоловіки-охоронці. Забирають дитину й відвозять додому. До того ж люди не можуть заплатити гувернантці 5–6 тисяч гривень. Доходи донеччан сильно впали.
"Соседский мальчик с моим сыном в одной группе. Так я забираю их ребенка. Если сосед болеет, могу посидеть. У меня нет работы, — пише у соцмережі Людмила. — За це сусіди пригощають смачненьким або купують моєму синові іграшки чи одяг. Можу тиждень сидіти з дитиною за те, щоб потім мого малого повели в розважальний центр".
4 
1
Коментарі