— Я дізналася про вагітність у той день, коли Сергій потрапив у полон, — каже Катерина Глондар, 30 років. 19 травня іде на марш "Свободу захисникам України". Родичі військовополонених та активісти пройшли від майдану Незалежності столиці до представництва Червоного Хреста, посольств Німеччини і Франції.
Учасники акції збираються на сходах стели Незалежності. Тримають портрети полонених українських солдатів, плакати "Волю Сенцову" і "Свободу політв'язням Мордору" англійською. Також є українські прапори — партійних немає.
30-річний Сергій Глондар — старшина 3-го полку спецпризначення з Кропивницького. Потрапив у полон під Дебальцевим у лютому 2015 року. Його підрозділ наскочив на засідку.
— Сергій у заручниках 1517 днів. Разом із ним сидить Олександр Коріньков. Вони вдвох пройшли 33 кола пекла. Останній раз із ними спілкувалися 21 липня 2016 року, — розповідає Катерина Глондар. — Чоловік ніколи не бачив молодшу доньку. Старшій дитині кажу, що тато десь далеко і приїхати не може. Діти знають батька лише з фотографій.
На Донбасі терористи утримують у заручниках 74 українських військових та цивільних. Таку цифру 8 травня озвучив міністр оборони Степан Полторак. Останній великий обмін відбувся торік 27 грудня. Тоді бойовики передали 74 українців за 306 бойовиків.
— Основна вимога маршу — змусити Росію звільнити українських військовополонених, виконувати міжнародні норми відносно них. Українська влада дотримується зобов'язань щодо належного утримання, — говорить Олександр Войтко, 31 рік, зі Cпілки ветеранів війни з Росією.
Фотографію з чоловіком Богданом Пантюшенком тримає дружина 31-річна Вікторія. На світлині він у формі-"піксельці", з козацьким чубом. Танкіста полонили після бою за Донецький аеропорт 18 січня 2015-го.
— Чоловік вже 1215 днів у полоні. Він і в козаків побував, і в Донецьку. Зараз у Макіївській колонії, як я дізналась. Cпершу Богдана жорстоко били, приставляли до тіла розпечений паяльник, гасили папіроси. Козаки всього один раз дали помитись. У Макіївці українські полонені зараз як в'язні — ніяких відвідин, передач, — розповідає Вікторія.
Понад 250 людей пішки йдуть до представництва Червоного Хреста на вул. Пушкінській.
У колоні несе фото мати майора з 3-го полку спецпризначення Сергія Іванчука, 30 років.
— Я про сина півтора року нічого не чула. Жодного зв'язку немає, навіть маленької вісточки. Тільки те, що нібито він у Луганську сидить в одиночній камері. Якби не дві внучки, які дуже чекають татуся, не думаю, що вистачило б сили ще з більшою надією боротися за звільнення Сергія, — схлипує Ніна Іванівна, 53 роки. Витирає лівою рукою сльози.
— Про сина забули всі, крім нас і кількох його підлеглих. Думала, обміняють у грудні, але так і не віддали. Нам весь час казали: працюємо над тим, щоб найскоріше звільнити хлопців із полону, вживаємо для цього всіх можливих заходів. Але після Нового року і таких обіцянок немає.
Біля офісу Червоного Хреста колону зустрічають двоє чоловіків у червоних накидках та кепках.
— Червоний Хрест постійно направляє запити для отримання дозволу на відвідання українських полонених, проте їх ігнорують, — каже представник організації в Україні Тарас Логінов, 55 років.
Звернення учасників маршу також забирають представники посольств Німеччини та Франції.
Кремль вимагає обміняти 157 на 15 полонених українців
Представник Росії в гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи Борис Гризлов запропонував провести обмін полоненими за формулою 157 на 15.
— В української сторони вимагають негайно звільнити "беркутівців", терористів, передати їм злочинців. І говорять, що віддадуть нам не більш як 15 наших громадян. Це неприйнятно. Якби було бажання з тієї сторони, наступний етап звільнення відбувся б дуже швидко. Ми до нього готові, — каже Ірина Геращенко, представник України, перший заступник голови Верховної Ради.
2 
1
Коментарі