Як святкують Новий рік безпритульні

4

Як святкують Новий рік безпритульні

Валентин Нікулін, 47 років:

— Пам'ятаю зустріч 2012‑го. Тоді лікувався від алкоголізму. В актовому залі клініки накрили стіл. Поставили сало, ковбаску, фрукти. Розказували анекдоти, танцювали і співали. Я запросив на танець жінку із сусідньої палати. Думав закрутити з нею роман. Відмовила відразу. Сказала, чоловіка не зрадить. Опівночі виголошували тости з кефіром у пластикових стаканчиках. У клініці лежав 10 днів. Курс лікування за 1,6 тисячі гривень оплатив центр обліку бездомних громадян. Посилають мене туди вчетверте. Півроку не п'ю і зриваюся знову.

Михайло Старий, 55 ­років:

— Після інтернату бродив по світу. Жодного разу не святкував Новий рік по-людськи. 2016-й зустрів на передовій біля Артемівська. Ніч минула спокійно, бо сєпари теж відмічали. Звечора з хлопцями відламали в посадці гілку сосни. Поставили її на столі в бліндажі. Прикрасили патронами, цукерками і мандаринами. Фрукти й солодощі привезли волонтери. Навіть медовик із сметанним кремом був. Мали олів'є, голубці, вареники і бутерброди з ковбасою. Відкоркували пляшку шампанського. Потрохи кожному налили в металеві кружки. Пили за побєду і найкращих у світі українських людей. За годину в частину навідався Дід Мороз із Снігурочкою. Бійцям дали по парі плетених шкарпеток і торбинку ­цукерок.

Тарас Одольський, 40 років:

— Найбільше запам'ятався 2000-й. Святкував із дружиною на майдані Незалежності. Взяли дві пляшки шампанського і коробку цукерок "Стріла". Людей — купа. Так танцював, що загубив Іру. Роззираюся в різні боки — незнайомі обличчя. Подзвонити не міг, бо мобілки не мав. Шампанське розпив із компа­нією, яка стояла поруч.

Людмила Гальчук, 64 роки:

– 15 років зустрічаю Новий рік на вулиці або в притулку. Продали з чоловіком свою двокімнатку в Києві. За ті гроші купили будинок на околиці й машину. Все оформили на сина. За пару місяців він виставив нас за двері, бо зібрався одружу­ватися. Кілька років жили в чоловікової сестри. Після її смерті опинилися на вулиці. Зараз чоловік працює вантажником, я — касиром у платному туалеті. Ночуємо в центрі обліку без­домних.

×