Український футбол повертається до коренів

Специфічне "відродження" українського "професійного" футболу спостерігаємо останнім часом. Охочих грати у другій лізі стає щораз більше. Це відображення насамперед змін в економіці нашої держави. У 1990-х та 2000-х "професійні" команди утримували здебільшого нові власники колишніх державних металургійних підприємств, яким тоді гроші не було куди подіти. Від команд під назвою "Металург", "Сталь" та подібних до них просто рябіло в очах. Хто міг конкурувати з "любителями футболу", готовими викидати на утримання футболістів десятки мільйонів на рік?

Наслідок — команди більш скромних власників, які не мали стосунку до металургії, почали масово зника­ти й переходити в "аматори". Який сенс боротися проти в сто разів багатших конкурентів?

Нині становище стрімко змінюється. На арену "професійного футболу" один за одним виходять українські аграрні "барони". Серед них, як колись серед "металургів", почали з'являтися мільярдери. Поки що більшість "аграрників" продовжують виступати серед "аматорів". Але якщо придивитися до складу цих ­команд, побачимо там десятки колишніх "професіоналів". Тепер ці команди одна за одною отримують "професійний" статус і вступають у боротьбу з ослабленими "металургами", причому доволі успішно.

Найкращий приклад — команда "Украгроком" із села Головківка на Кіровоградщині. Вона спочатку дійшла від аматорів до першої ліги, а тепер, "перевтілившись" в "Олександрію", випереджає "металургів" із Дніпродзержинська, разом із якими стартувала у вищій лізі. Не виключено, що вже влітку ми матимемо першу "аграрну" команду з України в єврокубках.

А знизу "підпирають". "Колос" із села Ковалівка вже однією ногою в першій лізі. Питання лише в тому, коли ця команда переїде до більшого населеного пункту.

Отаку маємо тенденцію. Повернення до коренів. Може, хто забув, що наприкінці 1950‑х в Україні було кілька команд із назвою "Колгоспник"? Чи добре це для нашого футболу? Оскільки про справжній професійний футбол у нас поки що й мови немає, футбольні "аграрники" — не найгірший варіант. Ті, хто працює на землі, краще рахують гроші. Тож нашестя до сільських команд бразильців із шаленими зарплатами не передбачається. А це — шанс для нашої молоді.

×