вівторок, 25 липня 2006 17:57

"Повалятися на дивані — це моє"

Автор: фото: Андрій ЄЛОВІКОВ
  Денис Пояцика каже, що перемогти йому допоміг програш Ісмаїла Сіллаха
Денис Пояцика каже, що перемогти йому допоміг програш Ісмаїла Сіллаха

Боксер Денис Пояцика, 21 рік, виглядає стомлено. Він щойно прилетів із болгарського Пловдива, де став чемпіоном Європи. "Золото" далося нелегко. Під оком у Пояцики величезний синець.


Хто поставив? — запитую.

— Азербайджанець у півфінальному матчі упіймав на протиході. Нічого страшного, лікар одразу допоміг. Мені не звикати до такого. Перший синець отримав ще у п"ятирічному віці.

Розраховували на успіх у Пловдиві?

— Відверто кажучи, ні. Думав, що з такими суддями у мене немає шансів. Арбітри тягли тільки росіян, а у фіналі я бився саме з росіянином Романчуком. Відчував підтримку трибун: болгари були проти суддівського свавілля.

У фіналі переміг нокаутом, бо суперник дістався слабкий?

— Як може бути слабким боксер, який став другим на чемпіонаті світу? Просто я підійшов до бою у оптимальній готовності, правильно побудував його. Взагалі ж ніколи не планую перемагати нокаутом. Коли так себе настроюєш, можеш перегоріти й програти. Працював у своїй манері — агресивно. Тільки побачив "дірочку", зразу бив (сміється).

Перед твоїм боєм маріуполець Ісмаїл Сіллах програв. Це додало злості?

— Так, допомогло налаштуватися. Сіллах програв незаслужено, його суперника витягнули судді. Це усі бачили.

Яке враження від організації турніру?

— Прекрасне. Мешкали у п"ятизірковому готелі, усі разом. Харчування відмінне: багато риби, я саме на неї налягав. У вільний час гуляли Пловдивом. Місто невелике, красиве, трохи рідний Кременчук нагадує. Пройшовся по магазинах, купив кілька сувенірів. Футболки здебільшого.

Мерія Кременчука платить стипендію — 350 гривень

Хто першим привітав з перемогою?

— Тренер. Одразу після бою. Коли зайшов до роздягальні, узяв в руки мобільний, хоп — а там смс від мами. Потім друзі, дівчина почали бомбардувати повідомленнями. Звичайні, приємні слова: вітаємо, молодець.

Де золоту медаль зберігатимеш?

— Вдома, звичайно. Віддам матері, у неї є колекція моїх відзнак.

Коли рідних побачиш?

— Затримаюся в Києві на день, потім зразу додому у Кременчук. Місяць відпочиватиму, можливо, на море до Криму виберусь. Якраз стипендію щомісячну маю від мерії отримати — 350 гривень. Далі треба готуватися до наступних стартів. Чемпіонат світу наступного року в Москві, потім Олімпіада. Звідти теж повинен привезти якісь медалі.

Чим займаєшся у вільний час?

— Байдикую. Повалятися на дивані, музику послухати — це моє. Тренування забирають багато часу, тому відпочивати намагаюся повноцінно.

Зі скількох років займаєшся боксом?

— З десяти. До того три роки займався дзюдо. Пішов у спорт, бо набридло отримувати стусани на вулиці. Ніхто мене не змушував, батьки не спортивні.

1985, 29 квітня — народився у Кременчуці Полтавської області
1995 — почав займатися боксом
2006 — чемпіон України
2006 — чемпіон Європи

Зараз ви читаєте новину «"Повалятися на дивані — це моє"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути