Федерація футболу може отримати реальну владу. Люди, необізнані з українським футболом, можуть здивуватися — в кого ж тоді була ця влада раніше, ніж у ФФУ, якій за статутом належить увесь вітчизняний футбол? І чому лише тепер федерація починає здобувати реальний, а не формальний вплив? Тому доведеться нагадати історію.
На момент виникнення футболу незалежної України цей футбол носив назву "Динамо", Київ. Бо в союзні часи весь український футбол десятиліттями працював саме на цю команду. Тому не дивно, що всі керівні посади в нашому незалежному футболі посіли київські динамівці різних поколінь, а президент клубу фактично очолив увесь український футбол.
2000 року про себе заявила нова сила у вигляді донецького "Шахтаря". Вона протистояла динамівцям на всіх щаблях футбольної влади, доки повністю не захопила її восени 2012-го. Навесні 2015 року президентом ФФУ став Андрій Павелко. У футбольних колах за звичкою почали вираховувати, до якого табору належить новий керівник нашого футболу — до "київських" чи до "донецьких". І лише тепер, після конгресу ФФУ, який одноголосно переобрав Павелка на наступні п'ять років, стало остаточно зрозуміло — федерація "нічия".
І коли раніше за тими чи іншими діями ФФУ одразу шукали "вуха" "Динамо" чи "Шахтаря", то тепер окрім "вух" самого Павелка та його оточення нічого вгледіти не вдається. Що це означає і чого від цього можна чекати?
Часи, коли наш футбольний чемпіонат підганяли під інтереси однієї чи двох команд, минають. Після конгресу новий керівний склад федерації футболу підібрали винятково "під Павелка". Це дає керівникові певну свободу дій. Першою з них став перехід розіграшу Кубка України під оруду ФФУ, якій раніше "належав" лише фінальний матч турніру. На черзі — реорганізація чемпіонату. Саме з цього місця слід бути особливо уважними.
Із наступного літа ФФУ планує реорганізувати чемпіонат України. У ньому вже не буде "професіональної футбольної ліги", а "прем'єр-ліга" остаточно перетвориться на підрозділ ФФУ, який проводить чемпіонат у двох "професійних лігах". Що це може змінити?
Лікарі кажуть, усе є ліками й усе є отрутою — залежить від дози. Так само і владу, що отримає ФФУ, поставивши в результаті реорганізації "своїх" людей на всі ключові футбольні посади, можна використати як на користь українського футболу, так і на користь самих керівників федерації. В ідеалі хотілося би всього одночасно. Але чи реально це?
"Команда Павелка" зробила ставку на нових людей, які прийшли в наш футбол останнім часом. Це не мільярдери, але міцні мільйонери. Кожен із них має у футболі свій, здебільшого іміджевий, інтерес. Їх багато. Тому жоден із них не зможе претендувати на повну владу чи її половину, як колись претендували Суркіс та Ахметов. Можливо, саме ці люди почнуть робити те, що слід було починати ще 20 років тому — продавати український футбол як видовище й заробляти на ньому гроші?
Хотілося би в це вірити. Але ж і 20 років тому тодішні футбольні керівники говорили те саме. Що вийшло на практиці — ми всі тепер бачимо. Чи можна списати численні нехтування регламентами з боку нинішньої ФФУ на "перехідний період"? Чи не стане це практикою, яка поховає нові надії на відродження українського футболу? Шансів поки що 50 на 50.
3 
1
Коментарі