1.
"Гра повертається додому" - під таким гаслом 18 вересня в Лондоні стартував Кубок світу з реґбі. Найпрестижніше реґбійне змагання для національних збірних проводиться з 1987-го року. На Туманному Альбіоні пройде 8-й за ліком турнір. 31 жовтня вдруге фінал Кубку світу прийме лондонський стадіон "Твікенем". Це найбільша реґбійна арена світу, її трибуни можуть прийняти 82 тисячі вболівальників.
Англія є батьківщиною реґбі, як і багатьох інших командних видів спорту. Досі в деяких регіонах об'єднаного королівства, або в колишніх британських колоніях під словом футбол місцеві розуміють гру саме за правилами, які вигадав у 1823-му році Вільям Вебб Елліс з містечка Реґбі. Під час футбольного матчу він раптово схопив м'яча в руки і побіг до чужих воріт. Його товаришам така імпровізація на полі сподобалась і вони вирішили внести цей елемент у футбольні правила, які на той час ще не було остаточно сформовано.
Треба пояснити, що в середині ХІX cтоліття в футбол грали усіма частинами тіла. М'яч дозволялося бити руками і ногами. Поняття футбол, тобто "нога і м'яч" з'явилося для того, аби розділити види спортивних ігор аристократії, які використовували коней і простих людей, що ганяли м'яча на свої двох.
У 1845 році було остаточно затверджено правила реґбі. У футболі це сталося лише в 1863-му. Першим футболістам навіть давали по золотій монеті, яку вони мусили тримати протягом гри, аби не було спокуси схопити м'яча руками.
За якийсь час футбол стали називати джентльменською грою для хуліганів, а реґбі хуліганською грою для джентльменів. Перша розповсюджувалась переважно серед простих робітників, яким подобалось грати в гру, де були заборонені підніжки і удари по противнику - бійок їм вистачало у повсякденному житті вулиць. Гравцями ж в реґбі були переважно студенти престижних університетів Англії і колоній, які в жорсткій чоловічій штовханині могли виплеснути зайвий адреналін. В 1910 році Реґбійний союз Англії викупив на околиці Лондона капустяне поле, і побудував на колишньому городі стадіон "Твікенем".
Після товариських ігор із Новою Зеландією і Південною Африкою вони зрозуміли, наскільки вигідно мати власну арену. Під час Першої світової поле "Твікенему" стало пасовиськом для коней і овець, корів та биків, яких вирощували для британської армії.
2.
Гельський футбол - національний вид спорту в Ірландії. Місцеві його прихильники зверхньо ставляться до інших кодів футболу, які існують у світі. Вважають свій футбол єдино правильним, а нахабних англійців плагіаторами.
Доля правди в цьому є. Адже ірландський футбол зберіг майже всі елементи ігор з м'ячем на великому полі, батьківщиною яких вважають Англію. В нього грають 15 футболістів, є Н-подібні ворота, як у реґбі. Але м'яч круглий, а не овальний, його можна брати в руки і робити кілька кроків, ногою шкіряну кулю можна забити в ворота з сіткою, які розташовані під перекладиною і отримати за це 3 очки, якщо м'яч пролетить вище, але між верхніми стійками - 1 очко.
Найбільший стадіон для цього виду спорту "Кроук парк" розташований в столиці Ірландії Дубліні, вміщує 82,3 тисячі глядачів. Під час війни за Незалежність Ірландії в 1920 році біля стін стадіону британською армією було вбито 14 осіб, в тому числі капітана футбольної команди Майкла Хоґана. З того часу в гельському футболі існує традиція пожиттєвої дискваліфікації гравців, які навіть відвідували ігри традиційні для колишніх окупантів- англійців - футбол чи реґбі.
3.
В австралійський футбол грають по 18 гравців у кожній команді, на великому овальному полі для крікету. За правилами він чимось нагадує гельський - теж є два види воріт, і різна кількість очок за влучання у них.
Арені "Крікет Ґраунд" в австралійському Мельбурні цього року виповнилося 161 рік. Найбільший стадіон для австралійського футболу вміщує 100 тисяч глядачів. Для українських любителів спорту ця арена має бути передусім відома тим, що під час XVI Олімпійських ігор на ній український стаєр Володимир Куц завоював дві золоті медалі, встановивши олімпійські рекорди в бігу 5000 та 10000 метрів. Для жителів Австралії "Крікет Ґраунд" теж міцно асоціюється з українцем - Олександром Єсауленком, або "Джезею" як на нього кажуть місцеві фанати футті.
В фіналі 1970-го року Єсауленко, ловлячи м'яча, завис у повітрі на декілька секунд, проти законів фізики. Це назвали "прийомом століття", австралійці хизуються Джеззею перед американцями, в яких теж був літаючий спортсмен баскетболіст Майкл Джордан. Сім`я Єсауленка походила з Луганщини. Батько під час Другої світової служив поліцаєм. Після приходу радянської армії вимушений був емігрувати на зелений континент разом із родинною. Алексу Єсауленку цьогоріч виповнилося 70 років. Його ім'я внесене в "зал слави австралійського футболу". На жаль в 2014-му році він не зміг відвідати Київ, хоча дуже прагнув особисто підтримати українців, які виборювали свої права на Майдані.
Історичний стрибок Єсауленка, який досі шанують прихильники футті:
4.
За кількістю правил американський футбол внесено в книгу рекордів Ґіннеса.
За кількістю глядачів на трибунах Національна Футбольна Ліга - найвідвідуваніший національний чемпіонат у світі. В середньому на матчах присутні 69 тисяч глядачів. Крім популярності самої гри в американців цьому також сприяє практика, що коли на гру продається менше двох третин квитків, телевізійну трансляцію відміняють в радіусі 120 кілометрів. Особливою увагою американців користуються не професіонали з НФЛ із захмарними зарплатами, а ігри між університетськими командами. Студентська ліга має 7 стадіонів 100-тисячників. Найбільший з них належить Мічиганському університету. "Великий дім" вміщує майже 110 тисяч. Востаннє менше ста тисяч на ньому зібралось 25 листопада 1975-го року.
Особливо гарячими в Мічігані є зустрічі з футболістами з університету штату Огайо. Історія цієї ворожнечі заслуговує окремої статті. Приміром, тренер Вуді Хайес настільки ненавидів все, що було пов'язано зі штатом Мічиган, що відмовлявся вимовляти саме це слово, замінюючи його "команда з півночі" або "штат на півночі". Згідно з однією з легенд, одного разу в його машині закінчився бензин. На біду його попутників, діло було в Мічигані. Вуді відмовився заплатити хоча б цент заправникам Мічигану і машину штовхали руками до самого Огайо.
5.
Вартість $1,3 млрд. робить Олімпійський стадіон у канадському Монреалі чи не найдорожчою ареною у світі. Побудований для ігор 1976-го року, він мав стати першим стадіоном із розсувним дахом. Ціна і складність проекту на дали змогу довести його до кінця і на сьогодні. Дах над полем поки що стаціонарно закритий. Влада провінції Квебек вирішила ввести додатковий податок на тютюнові вироби для реконструкції стадіону. За пару років самі ж випустили закон про заборону куріння в громадських місцях, цигарок квебекці почали купувати менше і кошторис арени теж значно здрібнів. На сьогодні Олімпійський вміщує 66,3 тисячі і є найбільшою ареною для канадського футболу. Перший професійний клуб у цьому виді спорту заснували в Монреалі у 1868-му році. Зовні канадський футбол дуже нагадує американський. Такі ж захисні обладунки на гравцях, шоломи, розмітка галявини на ярди, схожі на виделку ворота. Відмінність - у кількості гравців на полі: їх 12, а не 11, нарахуванні очок за забиті голи, а також кількості спроб на проходження 10 ярдів під час атаки - не 4 як у американців, а 3.
3 
4166
Коментарі