Причиною цілковитої деспотії, яку бачимо в Росії, є те, що російський народ не схильні до самостійності, - вважає київський художник Віталій Січкарчук, в інтернеті відомий за прізвиськом Пекельний Бульба.
"Волі – нуль, власної думки – нуль. Як наслідок – деспотія в абсолюті. "Барин приедет, барин рассудит"? - це їхній архетип", - переконує Січкарчук в інтерв'ю журналу "Країна".
За фахом він педагог-історик, якийсь час викладав цей предмет у київській школі. Зараз працює поліграфістом, а на дозвіллі - малює у програмі Фотошоп агресивно-патріотичні картинки на тему історії та сьогодення.
Популярним жж-користувача зробили газети, коли написали про його Бандерівський календар на 2010 рік.
"Газета "Сегодня", сайт Наталії Вітренко і подібні понаписували про "коричневых отморозков". А зараз українська дійсність наблизилася до сюжетів мого календаря. Там був і збитий гвинтокрил Януковича, і депутати, розвішані на Хрещатику, ліквідація комуністів, Партії регіонів, Московського патріархату. І там було знищення Кремля. Це зараз головний пункт, як бачимо", - пригадує художник-хуліган.
Преса писала, що творцю таких витівок загрожує 5 років ув'язнення за розпалювання ворожнечі.
Свої творіння Бульба викладав на заведений 2008 року Живий журнал, а іноді - на спільноту Львівське метро.
"З часом виробився свій стиль картинок і тексту. Це доведені до крайнощів абсурдний гумор і брутальщина. А шовінізм і нетерпимість присутні як інструмент загострення ситуацій, що змальовую", - пояснює митець.
На його думку, з Росією кожен приречений бути сильним: "Потрібні цинізм і тільки свої інтереси. У Росії ж ніколи нічого іншого в голові й не було, починаючи від Івана IV, того що Грозний: я главний – ви ніхто".
Також Січкарчук, який лиш 4 роки тому став спілкуватися українською, вважає, що українцям бракує самоідентифікації. В інтерв'ю "Країні" він, серед іншого, розповів про таке:
"Українець повинен говорити українською. Можеш виправдовуватися, що не там вродився, не так вчився, не той батько, але це мене не хвилює. Однак націоналізмом так уже бідних залякали, що я би сказав: потрібне просто українство. На всіх рівнях. Хтось собі вибере українізацію сувору – як у піснях Ореста Лютого, хтось лагідну. Я, наприклад, не сприймаю показових переходів на русский язык для Востока и Юга. Хоч усі перейдімо на російську – Кисельов усе одно говоритиме, що то бандєравци щось нове придумали. Те, що він каже, нас не повинно турбувати взагалі. Треба створювати україномовне середовище.
Ніякої України досі не було. Кордони є, населення, історія немаленька, а України – нема. Розідране все на клапті, й не тільки на Схід-Захід. Культура спілкування, обслуговування, ЗМІ – російські. Націоналістами українців роблять Янукович і Путін, а мене – Київ. До 29 років я жив, як інші – вчився в русскай школє, а шо такоє? Ніхто не говорить українською, при цьому всі люблять Україну. Просто хочуть, аби все було спокійненько. Чекають, що прокинуться – і все нове. 2004-го місяць померзли – і можна далі не мати стосунку до політики, громадського життя. Тепер відбувся момент первинного прокидання. За Україну вже воюють. Події останніх місяців багато зробили з нашими людьми. Але трохи ще не відчувають гостроти проблеми: або українізуємось, або так і будемо відбиватися від "захисників".
Багато років розказую, що нам татари більші браття, ніж кацапи. "Да шо ти?" – починалося. Слухайте, кажу, в мене в Росії живуть прямі родичі. Я з ними спілкуюся. Там вас ніхто не любить. А якщо люблять, то далеко не таких, якими ви себе бачите, а "тра-ля-ля, хахли станцуют". Як правило, розмови закінчувалися словами "час покаже". Ось і настав час".
Повну бесіду з Віталієм Січкарчуком читайте в 221 числі тижневика "Країна".
3 
1
Коментарі
1