Яким бачать мовну ситуацію в Україні й мовні проблеми ті, хто вболіває за російську? Днями київська викладач, професорка кафедри російської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка розповіла газеті "Кримская правда" про "знущання над російськомовними громадянами" в Україні. Стверджує, що вчителі російської мови в Україні, як-не-як, представляють Росію, і не перестануть боротися за російську мову.
Інтерв'ю вийшло під заголовком "Русский язык держится на учителях. Они - наше оружие!" Gazeta.ua передруковує матеріал в перекладі:
Бурхливі обговорення про місце, роль і значення російської мови ведуться в нашій країні не перший рік. Сперечаються в основному політики. Мусолять цю тему, щоб завоювати симпатії електорату або ж нанести удар по іміджу опонентів. Людей, які дійсно щиро, всією душею переживають через утиски "великого і могутнього", не так багато. Доктор філологічних наук, професор кафедри російської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, засновник Української асоціації викладачів російської мови і літератури Людмила Кудрявцева, одна з них.
Людмило Олексіївно, з позиції русиста як би ви охарактеризували становище російськомовних громадян і російської мови на Україні?
- Становище сумне. Я б сказала, навіть плачевне. І найсумніше тут те, що немає ніякої надії на поліпшення ситуації. Я працюю в університеті, і щороку 1 вересня, знайомлячись зі студентами, видаю їм анкети. Прошу, щоб вони написали, яка мова для них рідна, якою мовою говорять у сім'ї, яку школу закінчили, скільки років вивчали російську мову тощо. Хочу уявити собі загальну мовну картину групи. І що я бачу? Російськомовні діти пишуть російською, але в реченнях трапляються букви української абетки. Пишуть, що в сім'ї вони говорять російською, але в школі російську мову взагалі не вивчали ні в якому вигляді. І таких дуже багато. Діти самі підходять і запитують: "Що мені робити? Порадьте, який підручник мені взяти? Я зовсім не вмію писати ". Це сумно.
У чому причина повальної безграмотності? Освітня система схиляє до вивчення "рiдної мови"?
- Так. Але вчителі української теж страждають. Годин у них теж мало. Подивіться навчальні плани, і побачите, на що там виділяються години. Чого там тільки немає. Всякий непотріб. На заняття з боротьби зі СНІДом виділяється 35 годин на рік. Що там можна вчити? У мене таке відчуття, що програми складені таким чином, щоб діти не отримували фундаментальні знання з основних предметів, якими є математика, російська, українська мова та логіка, яку в наших школах взагалі не викладають. Тому діти і не вміють нормально говорити, дискутувати, відстоювати свою точку зору. Ось така сумна картина, і я навіть не знаю, що може її змінити. Таке відчуття, що ми знаходимося в якійсь пастці, з якої немає виходу.
З 1 вересня українські школярі почнуть заняття з новим навчальним планом. Чим саме він є і скільки годин виділяється для вивчення російської мови?
- Ніскільки. Згідно з новими навчальними планами, у школах з українською мовою навчання, а таких на Україні 85%, предмету "російська мова" взагалі немає ні в якому варіанті. Ми могли розраховувати тільки на те, що в якості другої іноземної мови школи виберуть російську. Але сьогодні ми вже знаємо, що вибрали школи. Виявилося, що по всій Україні 52% шкіл з українською мовою освіти в якості другої іноземної мови вибрали німецьку.
Чому саме німецьку?
- Причина проста. Викладачі англійської - це, як правило, випускники романо-германського відділення, де в якості другої мови найчастіше вивчається німецька. Директори шкіл просто пішли по шляху найменшого опору. У них є викладачі англійської мови, які володіють ще й німецькою. Ось вони і вибирають у якості другої іноземної німецьку, а вчителів російської мови у них немає, їх фактично вхоркали як клас. На вчителів англійської в свою чергу лягло додаткове навантаження.
Втім, навіть якби школи другою іноземною вибрали російську, погоди це не змінило б. Навіть у цьому випадку на вивчення російської виділялося би дві години на тиждень. За дві години ніякої мови не вивчиш. Це профанація. Це просто знущання над російськомовними громадянами, які хочуть, щоб їхні діти знали рідну мову.
До речі, з приводу рідної мови. В останні роки проводилося чимало соціологічних досліджень, які з'ясовують мовний вибір громадян України. Отримані дані бувають діаметрально протилежними. Одні кажуть, що вибирають "мову", інші стверджують, що їхня мова - російська. Кому вірити?
- Всі європейські й американські медіологи (фахівці в галузі медіології - науки, що вивчає ЗМІ) говорять про те, що соціологічне опитування - це один із засобів маніпулювання громадською думкою. Тому цифрам соцдосліджень я не вірю. Вони залежать насамперед від того, як сформульовано питання.
Втім, є винятки. Я хочу послатися на деякі дані. Може бути, соціологічно вони не настільки репрезентативні, але чисто по-людськи я їм довіряю. Що я маю на увазі? Вільний вибір мови повною мірою нам надає Інтернет. Ви це не будете заперечувати. Так от, аналіз мови запитів найпопулярніших серед українських користувачів пошукових систем "Гугл" і "Яндекс", який провіві Роман Травін, показав, що серед 100 топ-запитів у 2011 році у "Ґуґлі" немає жодного українською мовою - все російською. У менш популярному на Україні "Яндексі" запити українською мовою навіть у Галичині, найбільш україномовному регіоні, не перевищують 33% від загального числа користувачів.
Або ось ще приклад. Не так давно американський інститут Геллапа з метою виявити мовні смаки громадян України провів у нас експеримент. Запропонував заповнити нашим співвітчизникам анкету для проходження двогодинного інтерв'ю. Анкету російською мовою вибрали 83% респондентів, і тільки 17% віддали перевагу заповнити україномовну. Думаю, це більш ніж переконливо демонструє реальний вибір людей.
- Проте з волі влади ми продовжуємо рухатися шляхом тотальної українізації. Яким чином можна вплинути на ситуацію і підтримати російську культуру і мову в нашій країні?
- У першу чергу ми потребуємо підтримки всіх українських громадських організацій. Вони повинні йти в школи і говорити, що наші діти повинні вивчати російську мову, а не витрачати 35 годин на боротьбу зі СНІДом.
У боротьбі з профанацією й утиском прав російськомовних громадян ми не можемо використовувати ті ж методи, що і влада. У нас немає цих інструментів. У боротьбі за свої права ми повинні використовувати концепцію "м'якої сили". І найідеальніша "м'яка сила" - викладачі російської мови, які потребують підтримки Росії. Ми представляємо Росію. Наша професія - російська мова, і ми будемо боротися за неї. Коли ми проводили в Ялті олімпіаду з російської мови, я дізналася, що одна вчителька з Євпаторії цілий рік працювала з шістьма школярами. Вона з ними займалася, витрачала свій особистий час, щоб ці діти гідно виступили на олімпіаді. І вони не підвели. Їй за це ніхто грошей не платив. І таких вчительок у нас багато. Вчителі - це ті люди, на руках і плечах яких тримається російська мова. Їх треба підтримувати. Вони - наша зброя "м'якої сили"!
3 
1
Коментарі
50