Винайдено воно було не за одну ніч і тим паче не однією людиною. До недавнього часу ніяких спеціальних крісел для стоматологічних процедур взагалі не було. Протягом багатьох століть схема лікування була більше схожа на тортури: пацієнт розташовувався на підлозі, лікар затискав його голову колінами, щоб той не смикався і кліщами або свердлом "лікував" зуби.
Лише у ХVI століття італієць Джованні Платеаріо вирішив припинити страждання людей. Він почав користуватися кріслом з невисокою спинкою, що забезпечувало лікарю відносно зручний доступ до щелепи.
15 серпня 1848 року американець Уолдо Хенчетт з міста Сірак'юс запатентував зуболікарське крісло. В історії ця дата стала важливою, але проміжною. Так, з'явилася суттєва деталь – підголовник. Однак, проблема регулювання висоти і нахилу сидіння залишилася актуальною.
Ціла плеяда винахідливих американців взяла участь у подальшому вдосконаленні. Та в усіх цих новинках за основу бралися звичайні побутові меблі, які виготовляли із дерева. Насправді, це було те ж саме перукарське крісло, пристосоване під потреби дантистів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Марічка Падалко розповіла, хто вибив її зуба і подякувала за підтримку
Лише у 1867 році американець Вільям Моррісон привніс в дизайн трохи індустріального шику і зробив металеве крісло з підставкою для ніг. Його налаштовували за допомогою ручного домкрату.
Через рік у 1877 брати Джонсони зробили колосальний внесок у подальше вдосконалення крісла. Чоловіки обладнали його гідравлічним насосом, який качали ногою.
Нині зуболікарське крісло невід'ємна частина будь-якого стоматологічного кабінету. Воно обладнане відкидним підлокітником, двоскладовим пневматичним підголівником, сидіння піднімається, опускається та достатньо багатофункіональне. В цілому все зроблено для того щоб пацієнт почувався комфортно.
Лікар із Нью-Йорка Чарльз Грем 9 березня 1822 року запатентував виготовлення зубних протезів. Це зробило справжню революцію у сфері стоматології.
3 
1
Коментарі
1