— Наталочка як лялька була. Не дитина — заглядєніє. Завжди усміхнена, вдіта гарно. Батьки в ній душі не чаяли. Жить та жить. Чого таке із собою зробила — для всіх загадка, — говорить 56-річна Ольга з села Баїв Луцького району на Волині про 14-річну Наталію Гаврилюк. 24 листопада дівчина повісилась у кімнаті батьків. Її знайшов брат Степан, 9 років.
— Усе сталося ввечері. Наталка прийшла після занять. Удома був лише молодший братик Степан. Батьки на роботі. Сказала, щоб ішов на вулицю погуляти. Той супротивлявся, не хотів. Зрештою відправила його в магазин. Сама побігла до сусідів просити телефона. Її мобільний того дня забрала мама. Комусь подзвонила й одразу ж стерла номер. Кому — невідомо. Потім пішла додому й повісилася. Її братик сильно перелякався, як побачив. Побіг звати сусідів. Та врятувати Наталку не змогли. Тіло вже було холодне, — розповідає голова сільської ради Оксана Кравчук, 31 рік. — Ніхто такого не чекав. Дівчинка з хорошої родини. Мама працює парикмахером у Луцьку. Батько займається тимчасовими заробітками. Ні на якому обліку вони не стояли. Діти гарно виховані, ходили до школи.
Наталія Гаврилюк навчалася у дев'ятому класі.
— Того дня з дітьми цілий день готувалися до конкурсу патріотичної пісні. Наталка теж з усіма співала. Як завжди — була активна, весела. Раділа, бо назаробляла багато гарних оцінок. Додому йшли гуртом із дівчатами. Фотографувалися на телефон. У ларку купила солодощі й попросила, щоб її записали в зошит. Гроші завтра занесе. Жодних натяків на самогубство не було, — говорить Ірина Смульська, заступник директора з виховної роботи Баївської школи. — У дитини було стільки планів — не на день, на рік уперед. Розповідала, як збирається святкувати Новий рік. Що вступатиме у технікум на перукаря.
У ніч на 31 жовтня повісилася подруга Наталки — 16-річна Валентина Ковальчук.
— Дівчата були близькими подружками. Мали багато друзів, з батьками ладили. Валя повісилася в ніч на Гелловін. Батькам сказала, що йтиме на дискотеку. Накрасилась, оділась красиво. Потім пішла за хату й повісилася на деревині. Її знайшла мама, — розповідає однокласниця Катерина Сизюк, 16 років. — У передсмертній записці написала, що сильно любить одного хлопця. А він несерйозно до неї ставиться. Цей парєнь із сусіднього села. Старший від неї на шість років. Приходив і на похорон, і на поминальну вечерю. Місця собі не знаходив. Йому було дуже тяжко. Також писала про свою кращу подругу. Що все їй розказувала, а вона її так і не зрозуміла. В кінці було: я вас усіх люблю, але йду до тата. Він помер два роки тому. Сильно хворів.
На похороні Валі Наташа сильно плакала. Казала: навіщо вона таке зробила. Тобто розуміла, наскільки це серйозно й страшно. Чому й вона наважилась на такий крок — нікому неясно. Наталка теж лишила передсмертну записку. По змісту дуже схожу на Валіну. Тільки там йшлося не про хлопця, а про те, що в неї мало друзів. Тож вона йде до тієї, яка її розуміла, з якою було добре — до Валі. Просила у всіх вибачення, щоб нікого не винили.
Валя з Наташею читали книжку "50 днів до мого самогубства". Казали, що не будуть дочитувати її до кінця, бо бояться. Там ідеться про заклики до самогубства, — додає Катерина Сизюк.
— За три-чотири дні після похорону Валічки за городом знайшли зім'яту записку. Від руки було написано: "Ви з мене сміялися, тепер посміюсь я. Думали, що кращі, ви — гірші. То й залишайтеся такими". Далі печатними великими літерами: "Я ненавиджу своїх однокласників. Прощавайте. Я йду від вас", — розповідає баба Валентини 61-річна Катерина Володимирівна. — Ми перелякалися. Почерк був іншої дитини. Записку понесли до школи. Потім — до слідчого. Та жодної реакції на то не послідувало.
За 24 дні повісилася Наталка. Ми її мамі Аллі розповіли про записку. Вона поїхала до слідчої й упізнала почерк дочки. Якби вчасно розпізнали, не допустили б смерті дівчинки.
3 
1
Коментарі