55-річний Василь Коваль, арешт якого пов"язували зі справою екс-прем"єра Павла Лазаренка, провів за ґратами загалом три роки. Тиждень тому Коваль відсудив 6 тисяч євро в Європейському суді з прав людини у Страсбурзі. Гроші колишньому начальникові Консульського управління Міністерства закордонних справ мають виплатити з держбюджету України.
— Вранці 29 листопада 1997 року мене забрали в Генпрокуратуру прямо з роботи. Слідчі вимагали компромат на Павла Лазаренка. Політична ситуація тоді була дуже гострою, суперництво між Кучмою і Лазаренком на майбутніх президентських перегонах (1999 року. — "ГПУ") було очевидним, — згадує Коваль.
— Мене запитували, приміром, у який банк їздив Павло Лазаренко під час його візиту в Польщу чи хто зустрічав Юлію Тимошенко в аеропортах інших країн. Спецслужби цікавило, чи не перетиналися за кордоном шляхи Лазаренка і Тимошенко. Але я не міг надати такої інформації, бо нічого про це не знав.
Коли дипломат відмовився свідчити проти Лазаренка, карну справу відкрили щодо нього самого. Його звинуватили у зловживанні службовим становищем. У червні 1996 року було оформлено службовий закордонний паспорт Олександрові Мільченку, відомому як кримінальний авторитет Матрос.
— Заявка від Міністерства економіки про відрядження Мільченка, на підставі якої я заповнював його картку, з архіву МЗС загадково зникла, — пояснює Василь Гаврилович. — Слідчі звинуватили мене у службовому підлозі: мовляв, управління оформило закордонний паспорт від"їжджаючому, не маючи відповідної заявки. Тим часом Микола Обиход (тодішній начальник управління з розслідування особливо важливих справ Генпрокуратури. — "ГПУ") відверто казав, що моя справа "виїденого яйця не варта, дайте покази на Лазаренка і завтра вийдете на свободу та повернетесь на роботу".
За два тижні друзі зібрали гроші. Долари і гривні ледве помістились у два паперові мішки
Квартиру Коваля тоді обшукали, а його самого помістили у київський ізолятор тимчасового утримання. Там уночі в нього стався інсульт. Наступного дня дипломата перевезли до Житомирського СІЗО. Василь Гаврилович говорить тихо й повільно. Коли згадує про СІЗО, у нього помітно смикається ліве око. Він розповідає, що в СІЗО годували переважно мокрим хлібом і супом із кабачків. У Коваля постійно боліли шлунок і зуби, підвищувався тиск.
— Через місяць після арешту чоловіка мені вперше дозволили з ним побачитися. Василя я не впізнала. Від нього тільки голос лишився, все інше — чужа людина, — додає Людмила Коваль. Вона плаче, згадуючи пережите. — У СІЗО Василь сидів у 14-метровій камері разом з 12 в"язнями. Деякі з них були хворі на туберкульоз. Ліки, які я передавала чоловікові, до нього не доходили.
За 8 місяців попереднього ув"язнення Коваля його дружина та адвокати направили до Генпрокуратури більш як півсотню клопотань із проханням звільнити хворого чоловіка під заставу. На початку травня 1998 року на знак протесту Людмила Коваль почала голодувати. Через сорок днів Генпрокуратура дозволила звільнити дипломата під заставу, але суму запросила небачену — 250 тис. грн.
— За законом ця сума не мала перевищувати 17 тисяч гривень, — каже Людмила Коваль. — Я пішла в прокуратуру з"ясувати, чому така велика застава, і почула ще більшу — 500 тисяч. Микола Обиход, звертаючись до мого адвоката, сказав: "Передай: він або вийде під ці гроші, або не вийде зовсім". Заставу нам збирали наші друзі, родичі, знайомі. Я лежала в лікарні, під крапельницями. За два тижні гроші були зібрані. Долари і гривні ледь помістились у два паперові мішки. Якби не ці гроші, нас би не було на світі.
29 червня Коваля звільнили під заставу. А 20 жовтня арештували знову. Саме наступного дня в Швейцарії "взяли" Лазаренка. Адвокати оскаржили повторний арешт Коваля у Печерському районному суді Києва. Наприкінці листопада суддя Микола Замковенко — той самий, який звільнив зі слідчого ізолятора 2001 року Юлію Тимошенко, — визнав повторний арешт дипломата незаконним.
Через три дні після цього його затримали втретє. 27 грудня 1999 року Коваля засудили на 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією особистого майна. Відбувати покарання направили до виправної колонії N91 у Мені Чернігівської області.
27 квітня 2001 року після перегляду справи Василя Коваля пленумом Верховного суду України він був амністований. Усього дипломат провів за ґратами майже три роки.
— Мені повернули дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного посланника другого класу, квартиру і машину, — каже він. — Ми з дружиною взяли кредит, відремонтували квартиру і продали її.
Однак застави у півмільйона гривень, яку Людмила Коваль внесла за звільнення чоловіка з-під варти 1998 року, не повернули. Хоча, переконані Ковалі, мали б це зробити. Крім того, дипломат не може працювати за спеціальністю, бо з нього не зняли судимості.
— У тому, що Коваль видав службовий паспорт Мільченку без необхідних документів, не було злочину. 1998 року, коли я був міністром закордонних справ, мене за горло брали: дай паспорт тому, дай цьому, — розповідає народний депутат Геннадій Удовенко. — Судова система України повинна визнати, що була засуджена невинна людина.
Коваль тим часом знову звернувся до Європейського суду з прав людини — з позовом на Генпрокуратуру України. Справу прийняли до розгляду.
3 
1
Коментарі