— Теплиці не маю, тому помідори сію в горщики і виставляю на вікно. Коли не вистачає місця, доставляю на столі, — розповідає Зоя Обримба, 50 років, з села Зубринка Хорошівського району Житомирської області. — Посіяну в жовтні партію помідорів чері зриваю на Новий рік. Грудневий посів дасть плоди в березні. Хоч отримують менше сонця ніж весняні плоди, смаком не відрізняються.
Помідори чері невибагливі в догляді.
— Зимою сонячного світла мало, тому підсвічую лампами. Також ці помідори не переносять засухи. Плоди тріскають і кущ чахне.
Промиває насіння і розкладає кожен сорт на окремий ватний диск. Накриває ще одним диском і кладе в миску зі стимулятором росту. Посудину замотує в поліетиленовий пакет. Ставить на ніч біля батареї. Вранці пакет знімає, але миску ще два дні тримає в теплі. Тоді прокинуться паростки з насіння.
Насипає в контейнер землю з торфом і тирсою, щоб добре утримували вологу. Олівцем проводить рядки на відстані 3 см.
— Поливаю землю теплою водою. Від холодної насіння мерзне і лежить у ґрунті.
Сіє і накриває харчовою плівкою. Знімає її після появи перших сходів, але не раніше, ніж за п'ять днів після посадки. Весь цей час контейнер має стояти в теплому місці. Після появи паростків переносить його на підвіконня. За 20 днів наростуть справжні листки. Тоді кожну рослину висаджує в окремий горщик.
— Щоб у плодів швидше почалося дозрівання, надриваю коріння. Акуратно потягую вгору знизу стебло, ніби висмикую з ґрунту. Від цього обриваються дрібні корінці.
Потім рослину поливає і підгортає розпушеною землею.
Врожай збирає за два-три місяці після посадки. Зриває гілками. Так вони довше зберігаються.
— Найбільше радують чері Водоспад. Це український сорт, який одразу дає жовті та червоні плоди. Виростає 2,5 метра заввишки і має ґрона по 60 сантиметрів.
Низькорослими є сорт Ренет і Рожевий янгол. Виростають 30–45 см. Стебла в них міцні, тому не треба підв'язувати.
— Спробувала й нові сорти Голдвін і Мінопріо F1. Обоє дають плоди майже по 25 грамів. Перші жовті, а другі червоні. Щільні, стійкі до розтріскування.
Коментарі