— У мене мало не весь будинок обплетений рожевими та фіолетовими квітами. Називаються обрієта. Невеликі, але густо плетуться, — каже 48-річна Тетяна Козяр із міста Малин Житомирської області.
— Спочатку посіяла насіння в квітник заради експерименту. Мені його дала колега. Мовляв, коли розростеться, стане кращою за клематіс. Наступного року я посіяла під будинком на сонці. Обрієта обплела його, як килимом.
Насіння сіє наприкінці лютого в ящики з ґрунтом і накриває плівкою. У квітник пересаджує рослини, коли пройдуть заморозки. Цвіте з квітня до червня. Виростає до 25–30 см у висоту.
— Якщо ніколи займатися з розсадою, можна на початку весни сіяти одразу в землю. Але тоді зацвіте наступного року.
У землі викопує яму вдвічі більшу, ніж горщик, в якому росла обрієта. Садить на відстані 5–7 см. Якщо це був не горщик, а пластиковий стакан, ставить його у воду. Виймає, коли на поверхні ґрунту з'являться бульбашки. Рослину із землею ставить в яму. Загортає ґрунт, мульчує піском і поливає. Садити обрієту краще на постійне місце. У неї ніжне коріння, що легко пошкоджується.
— Ця квітка добре росте на бідному ґрунті. В дикій природі цвіте на камінні. Не треба дбати про удобрення.
У затінку обрієта дає багато пагонів із листками, але без цвіту. На сонячних місцях навпаки. Листків настільки мало, здається — їх зовсім немає.
— Поливати рослину слід лише при посадці й лійкою. Імітуючи дощ, а не під корінь. Далі тільки за умови сильної засухи.
У червні після цвітіння рослину зрізує майже біля самої землі. Так вона до осені оновиться і виростуть нові паростки з квітами.
— Щоб не викидати гарні пагони, їх можна посадити в суміш піску й торфу в теплицю. А в серпні пересадити на постійне місце. До зими вони встигають прижитися.
Обрієту вважають морозостійкою, однак у перший рік краще прикрити її сухим листям.
2 
1
Коментарі