Два польських містечка — Тарнобжеґ і Сандомєж — розташовані зовсім поряд на березі Вісли. А проте більшу частину історії вони належали до різних воєводств і навіть імперій.
Сандомєж — славетніший. Тут урядували королі, засідали архієпископи, його пам'ятки приваблюють юрби туристів.
А нещодавно місто прославилося ще й завдяки знятому тут серіалові "Отець Матеуш" — рімейкові італійського "Дона Матео", такoго собі новочасного отця Брауна, що розплутує кримінальні історії.
— У Сандомєжі за всю історію не було стільки вбивств, як у кільканадцяти серіях фільму, — сміється товариш.
Він родом із Тарнобжеґа і до сусідів, схоже, ставиться з іронією. Його місто — теж старовинне, але від тої старовини залишились окрушини. А прославився Тарнобжеґ копальнями сірки, що в останні десятиліття зробилися нерентабельними.
Товаришеві батьки працювали на сірчаному комбінаті. А він навчався в палаці Тарновських, де містилася школа. Тепер там відкрили музей і товариш натхненно розповідає мені про його господарів — так, ніби вони були його вчителями чи родичами. Останній Тарновський загинув під час пожежі, коли завалився сволок у бібліотеці, з якої він виносив книжки.
— Тарновські були великими коронними гетьманами. Вони заснували, крім Тарнобжеґа, Тарнув, Тарноґруд і Тарнопуль.
— Тернопіль, — уточнюю я.
Хоча знаю, що раз вони були Тарновськими, а не Тернівськими, то не могли заснувати ані Тернополя, ані Терніва, ані Тернограда, ані Тернобрега.
Просто вже кортить мати еліту, здатну рятувати книжки в бібліотеці, а не власні шкури за яким-небудь межигірським парканом чи депутатським імунітетом. Щоб не було так соромно перед сусіднім заможнішим Сандомєжом.
2 
1
Коментарі
9А то не той львівський поет пІздрик, що, коли випє, то усцикається?..
На себе подивися, Юро!.. Ти що не був "проти всіх"?.. Тоді ти занадто розумний...
Про Тернопыль гарно... А ще б про того дурня Андруховича, що тепер шаста по ефірах і меле, що Тимошенко вийде із тюрми іншою... А сам же із зятьком своїм очкастим перед другим туром агітував "проти обох", отож за Бандюковича, тугодум івано-франківський... А якби самого Андруховіча у тюрму теж вийшов би іншим, там таких пєтухів, хоч і підстаркуватих любблять... Гнида
хто про неї багато знає?
Набагато гipше знання своє? iсторi? - це те, що так вiдрiзня укра?нцiв вiд ?хнiх сусiдiв полякiв.
А, може, тому українці погано знають свою історію, що занадто багато в ній такого, про що не хочеться знати?
Додати до вашого коменту можна багато чого - i про комплекс меншовартiстi, i про захиснi механiзми нашо? пам'ятi, тощо. Проте це - лише частина загального грунту проблеми незнання. Вона, на мою думку, поляга саме в тому, що так вiдрiзня Польщу вiд Укра?ни - наявнiстi давнiх традицiй державнiстi, в усiх "галузях" (в т. ч. в освiтi!). Вiдсутнсть iнтересу до вивчення iсторi? в школах Укра?ни до початку 90-х було викликано несвiдомими: а) нецiкавiстю до вивчення "штучно?" iсторi? (i взагалi, як це було скрiзь в СРСР, i щодо Укра?ни зокрема); б) небажанням вивчати щось (за цiлою низкою показникiв!) "другорядне".
не ТарнопУль, а ТарнопОль - кажуть поляки
... Цікаве оповідання... але на мій погляд його зіпсував політичний окрас кінцівки... Це нагадало мені, як ще в дитинстві читав якесь оповідання про якогось героя національно-визвольного руху десь на островах Полінезії... в кінцівці оповідання була приписка, зроблена пізніше, що в нього, в куріні, висіли портрети Сталіна і лідера їх руху... інакше б його не надрукували...