Михайло Клименко 36 років працює ветеринаром
— Три дні тому в моїй групі корова телилася. Головка йде, а ніжки — ні. Ухватить ні за що, — розповідає
45-річна Ольга Росинко, доярка сільськогосподарського підприємства "Імені Калашника" у селі Калашники Полтавського району.
Гладить крайню в ряду чорно-рябу Геру.
— Визвали Михайла Валентиновича, — продовжує. — Поліз, направив — і телятко витягли. Він у нас кожний день когось лікує, рятує. І вночі викликаємо.
55-річний Михайло Клименко — головний ветеринарний лікар підприємства. Набирає у великий шприц рідину шоколадного кольору. Це ліки для Гери. З дояркою вставляють наконечник тварині в горло. Вводять препарат. Михайло Валентинович 36 років працює ветеринаром. Крім роботи на підприємстві, їздить на виклики по селах району.
— Тварин любив завжди. Батьки мали корову, свиней, птицю. Коли викликали ветеринара — придивлявся, помагав, — говорить Михайло Клименко. Середнього зросту кароокий чоловік. У кабінеті скидає лікарський халат. — Покійний тато з кумом порадили вчитися на ветлікаря. Як зібрався в технікум — однокласники підсміювались. Тоді всі хотіли бути інженерами й танкістами. У 16 років самому зробити вибір важко. Я своїм синам тоже помагав визначатися. Старший Валентин — ветеринар. Молодший Михайло — студент аграрної академії. Вчить бухгалтерію.
Ліцензію на ветеринарну практику отримав 1996 року. Найчастіші виклики — до хворих корів.
— Робочий день може початися в три утра й закінчитись опівночі, — продовжує. — Хазяїн корови подзвонить пізно ввечері, бо тварина три дні не їсть і не п'є. Обідно. Чого вдень не набрав? Але це — моя робота. Кличуть і в сусідні Решетилівський та в Новосанжарський райони. Якось поїхав купити вапно в одне село на Харківщині. Доки вантажили, розговорилися з місцевими. У жінки захворіла корова. Уже й не пам'ятаю, що там трапилося. Підказав лікування. Після того дзвонять звідти, питають поради.
Із Твердохлібів жінка дала мій телефон сестрі в Криму. На відстані навчив мірять корові температуру, лікувати мастит, навпомацки визначати, чи правильно скорочується рубець (один із відділів шлунка. — Газета). Важливо брати ліки в перевірених постачальників. Мені підробок не підсовують. За умовами ліцензії, ветлікар не повинен посилати людину в аптеку. Усі препарати маю при собі.
Визначення тільності корови коштує 100 грн. Вилікувати мастит чи відділити послід після пологів — 200.
— Ніколи не гнався за цінами на свою роботу. Ті, хто вдома тримає господарство, — не мільйонери. Треба людей розуміти, — продовжує Михайло Валентинович. — Краще обслужити три виклики в день за помірну ціну, ніж брати дорого. Іноді подивишся на нещасну бабусю, яка з останніх сил корову тягає, вобще з неї щось брати рука не піднімається. Хоч би за ліки заплатила.
Вмикає підвішений на стіні обігрівач.
— У Плоскому корова паслася на болоті й набралася глистів. Після отелу не змогла встати. Хлопці у сім'ї молоді, воєнні — лебьодку над нею приробили, щоб підняти, — сміється Михайло Клименко. Пальцем на столі малює конструкцію. — Так і здоїли. Лікувати тварину довелося днів 10.
В одної бабусі корова об'їлася зерна. Впала в кому. Обговорили навіть, куди дзвонить, щоб дорізали на м'ясо. Однак дорогою додому я придумав рецепт. На третій день тварина почала їсти.
Якось прийшлося каструвати дикого кабана. У Мачухах господар тримав парочку. Прив'язали, гуртом держали. Операція нескладна. Однак можуть бути й несподіванки. У Байраці в кабанчика після кастрації випала кишка. Хазяйка три дні мазала йодом. Кишки стали чорні. Заправив. Вижив.
У знайомих у Копилах собака відкушував собі хвоста, бо заліз кліщ. По яких клініках не возили — не могли витягти. Лікарі порадили приспати. Але як убити майже члена сім'ї? Привезли до мене.
Підібрав уколи, мазі. Все получилося.
У цьому році передохли багато кролів, бо люди користуються неякісною вакциною. Імпортна не завжди краща.
Складно лікувати інфекційні хвороби — лейкоз і туберкульоз. Треба з'ясовувати, звідки воно взялося, як поширилось, розробити систему діагностики й лікування. Часто радимося з колегами про діагнози. Між собою називаємо це "дзвінок другу".
Михайло Клименко з дружиною 53-річною Надією Миколаївною виростили синів — Валентина, 29 років, та 22-річного Михайла.
Працює на весіллях
Михайло Клименко у вільний час знімає фото й відео на весіллях, днях народження, корпоративах.
— Замовлення беру десь раз на місяць, — каже. — Бо з усього відзнятого треба ще зробити гарний продукт. Не поспати вночі, попрацювати у вихідний. На цьому можна заробляти й непогано жити. Але я — головний ветеринарний лікар господарства. Зйомкам не можу приділяти багато уваги.
Фотографує з третього класу. Навчався на курсах відеооператорів. Зі старшим сином 10 років тому закінчили фотоакадемію в Полтаві.
— Перший фотоапарат "Київ-4" мені купив батько. Віддав за нього 90 рублів — усю зарплату, — згадує. — Тоді на ці гроші можна було купити 5 тонн вугілля на зиму. Пізніше мав "Зеніт ТТЛ", мильнички були, "Кодак". Зараз знімаю цифровим "Соні Альфа-900".
1 
Коментарі