— Свою столичну квартиру продав по інтернету. Цей досвід ніколи не забуду. Зараз ним користується чимало моїх знайомих, — розповідає 37-річний Сергій Коциняк із Києва.
Чотири роки тому переїхав до австралійського Мельбурна. Працює інженером.
— Думав, рік-два побуду в Австралії й приїду додому. У Києві жив сам. Зміг заробити на житло. Ще в студентські роки їздив на заробітки в Росію, Німеччину. Купив двокімнатку на Шулявці. Зробив там непоганий ремонт. Потім знайомі запропонували роботу в Австралії. Київську квартиру думав здавати в оренду. Але збирався поспіхом, нічого не встиг організувати. А за кордоном зустрів жінку. Зрозумів, що повертатися не хочу.
Вирішив житло продати. Квиток до Києва — майже тисяча доларів. За півроку так і не зміг полетіти. Проблеми то на роботі, то з перельотом і документами. В інтернеті знайшов фірму, яка обіцяла продати будь-що та будь-де. Написав їм, що живу за кордоном і хочу продати квартиру. Вони погодилися допомогти. Послуги коштували, як квиток на літак в один бік.
Мені прислали список потрібних документів і пояснили, що маю зробити сам. Пішов до нотаріуса. Оформив довіреність. З фірми повідомили ім'я та прізвище людини, яка буде займатися продажем. На документах поставили апостиль — штамп, який є достовірним у будь-якій країні. Надіслав їх міжнародною поштою. Заплатив за терміновість та доставку особисто в руки. Лист ішов два тижні.
Ключі від квартири були в мене. Щоб відкрити її, звернувся до жеку із заявою. Додав довіреність, щоб дозволили фірмі замінити замок. Рієлтори встановили в помешканні відеоспостереження. Щоб я бачив, як вони приводять людей на оглядини. Записи міг передивлятися будь-коли.
Квартиру погодилася купити молода пара. Просив спочатку 60 тисяч доларів. Потім спустив ціну на 5 тисяч. Переговори вів по скайпу. Покупці запитували, чи міняв сантехніку, як довго робив ремонт, які суміші використовував. Також по скайпу зі мною зв'язувався нотаріус з України. Я показав йому паспорт та ідентифікаційний код. Із правом власності питань не виникло. Хоча я переживав, бо ж документи на квартиру лишилися в Києві. Покупці переказали мені гроші на банківський рахунок. Але прийшли вони не одразу. Я ледь не посивів, бігав у банк, телефонував. Потім виявилося, що спецслужби перевіряли, звідки ці кошти. Отримав їх тільки через чотири дні.
Коли продав житло, постало питання — що робити з моїм майном. Меблі та техніку лишив новим господарям. Але ще залишились особисті речі, фотографії. Родичів не маю, друзів не хотів напрягати. Домовився з агенцією, щоб спакували все в ящики. Фотографії та документи відправили в Австралію. Білизну, одяг — у центри для переселенців. Нові господарі оплатили послуги агенції. Вийшло близько 500 доларів.
На організацію та продаж житла витратив рік. По ціні вийшло дешевше, ніж переліт в Україну. Гроші поклав на депозит. Планую купити квартиру з двома спальнями в Мельбурні. Тут така коштує 80 тисяч доларів.
4 
1
Коментарі