— Проси не проси, а в туалет безплатно не пущу. У мене он камера, клієнтів фіксірує. Таких, як ти, за день куча приходить. Я не собираюся собствєнні гроші отдавать, — жінка років із 60 відмовляється безкоштовно пускати у платний громадський туалет в центрі Полтави біля кінотеатру ім. Котляревського.
Вхід у вбиральню коштує 2 грн. Вигадую, що забув гроші вдома.
— Це твої проблеми. Взяли моду на халяву по туалетам ходить, — сердито показує на вихід. Кілька секунд мовчить. — Може б, якби камери не було, то і пустила, — додає. — Я ж тоже чєловєк, понімаю, як це, коли дуже хочеться.
У Полтаві 15 громадських туалетів. Шість із них розташовані в центрі міста. На вулицях, прилеглих до центру, сходити у вбиральню можна тільки в ресторанах, салонах краси, банках, державних установах. Перевіряємо, чи впускають там у туалет.
Ресторан "Раффінато" при готельному комплексі "Алея гранд" розташований на вул. Жовтневій, 57. На вході зустрічаю жінку років із 30. Вигадую, що вперше в Полтаві, не можу знайти вбиральні.
— Та в нас можете сходить. Двері направо, — усміхається. — Вєщі, як нада, мені оставляйте.
Туалет на першому поверсі ресторану невеликий, є один унітаз. Під стелею — колонка, чути спокійну музику. Кран умивальника реагує на дотик.
— Із туалетами в городі проблема, — працівниця готелю хитає головою. — Це ж повезло, що рішилися до нас зайти. А то б іще довго в поісках мучиться пришлося.
За 100 м від ресторану — головне регіональне відділення "Приватбанку". Там у туалет не пускає охоронець.
— Нєт у нас туалєта. І подсказать нічого не могу. Ідіть у центр города і там людей опрашуйте, — чоловік знизує плечима.
Повз проходить жінка років із 40.
— Бреше і не красніє. Получається, їхні сотрудніки десь під забор бігають, — каже пошепки. — Буть такого не може, щоб у чотирьохетажному зданії туалету не було.
У Полтавську обласну прокуратуру йду після обіду. На вході мене кілька хвилин уважно роздивляється міліціонер, перемовляється з напарником.
— Єслі тільки в туалєт, то пішли, — каже. Пропускає через турнікет. Проводить до великих коричневих дверей.
— Ти тільки посмотрі, щоб там нікого не було. А то мужчіна минуту назад заходив. Мало лі, ще якась непріятна ситуація буде, — сміється.
У прокуратурі туалет найбільший. Є унітаз і пісуар, на стіні — дерев'яна вішалка для одягу. У пісуарі лежить великий шматок мила.
Наприкінці дня заходжу до міської ради. Там охоронець не зупиняє. Вбиральню знаходжу на першому поверсі. У туалеті дві кабінки, сильно смердить сигаретним димом, хоча попільничок немає. Є велике вікно. Його нижня частина розмальована мозаїкою, нагадую вітраж.
— Мужчіна, а ви до кого? — питає охоронець, коли виходжу з будівлі.
— Я на минутку, у туалет тільки забіг, — пояснюю.
Охоронець хитає головою.
— У слєдующій раз разрішенія, пожалуйста, питайте. Некрасіво получається. Міська рада — це вам не прохідний двір.
Без проблем пропустили в туалет у полтавських ресторанах "Каштанова алея", "Зефір", салоні краси "Цезар", обласній державній адміністрації.
7
метрів кубічних фекалій викачують з однієї громадської убиральні. Стільки поміститься у кузові КамАЗа
4
рази на рік повинні чистити громадський туалет
150
гривень коштує вичистити туалет. Процедура триває до години
Люди по нужді до моргу бігають
У травні планують відкрити туалет на дитячому майданчику в центрі Гадяча, навпроти парку Перемога. 300 тисяч гривень на туалет дала міська влада. Будівництво тривало два роки.
Цегляну будівлю на три входи звели у формі грибка, вкрили кольоровим шифером. Всередині підключили опалення, встановили сантехніку. Досі туалет стоїть зачинений, гадячан туди не пускають.
— До травня відкриють, — каже 37-річний Олександр Ляшко, головний архітектор міста. — Туалет райцентру потрібен, і не один. Будівництво таке дороге, бо робили якісно. Звісно, коробка з вигрібом обійшлася б утричі дешевше.
Новозбудований туалет передадуть на баланс комунсервісу. Підприємство ним опікуватиметься, прибиратиме. Через передачу й виникла затримка з відкриттям. Чи буде туалет платний, не вирішили. Головний архітектор говорить, місту бракує ще трьох громадських туалетів.
— Негативно відношуся до такого дорогого туалету, — каже Надія Мовчан, депутат Гадяцької районної ради. — 300 тисяч на туалет знайшли, на опалення Веприцької лікарні 15 тисяч на рік не змогли знайти. За такі кошти можна кілька побудувати. На автостанції "Гадяч-2" туалету немає, а у вихідний на базарі туалет закривають. Люди по нужді до моргу бігають.
Депутат міської ради Сергій Жуківець каже, місту туалет потрібен не один. Але їх повинні будувати приватні підприємці, а не за гроші міста.
Наталія БОНДАР
1 
1
Коментарі