— Усе рішається через коменданта. Платиш гроші — і живи скільки угодно. Хоч студєнт ти, хоч ні, — каже полтавка 23-річна Олена, півроку мешкає в гуртожитку Полтавського педуніверситету на вул. Козака. Цього року отримала диплом. Щоб залишитися в гуртожитку, платить 250 грн щомісяця.
20 листопада о сьомій ранку Олена у своїй кімнаті збирається на роботу, одягає джинси та теплий светр.
— Літом у Полтаві знайшла роботу, треба було десь жити. Чотири роки мешкала в общазі. Попросилася в коменданта, щоб не виселяла. Вона — ні в какую, прийшлося з'їжджати. А через пару днів сама прийшла до мене на роботу і дала добро. За ліжко плачу їй щомісяця. Просто так у кімнату не заходить. Та як по гроші, зразу на порозі появляється. Приходить дата в дату. Мабуть, веде свій список платників.
Тих, хто незаконно живе в гуртожитках, змушують робити ремонт у своїх кімнатах.
— Половина моїх одногрупників залишилися нелегально жити в общазі. Клеять обої, проводку міняють. Деякі поставили пластикові вікна, — Олена ставить грітися електрочайник, заварює чай "Ліптон". — Мій знайомий третій рік живе нишком. Щоб задобрити комєнду, зробив перед общагой клумбу.
У кімнаті напівтемно. Олена фарбує очі біля вікна. За 2 хв. вмикає лампу. Вона освічує один куток.
— Ніфіга не видно. Спеціально купила лампу, бо світла немає. Чи включатєль поламався, чи проводи біля люстри погоріли. Визвали мєсного електрика. Він работає і живе в гуртожитку. В першу чергу студентів обслуговує. Потім до нас діло доходить. Треба 50 гривень платити, тоді прибіжить, — каже.
Дівчина живе з трьома студентками. Сплять на старих металевих ліжках. На бильцях — купи одягу. З дерев'яної нахиленої шафи випадають рушники.
— Достав цей безлад, — Олена збирає зі столу в жменю крихти хліба. — Ужас, а не условія. Ще й холодіна страшенна. Обогрєватєлі не можна ставити. То одіваюся тепліше, — кладе на ліжко нічну махрову піжаму. — Одне добре, інтернет провели. 80 гривень в місяць коштує, скорость хароша.
У коридорі між кімнатами раковина для вмивання. З крана тече вода. На підлозі — калюжа. Від сирості обвалився шматок стіни.
— На кожному поверсі таке. В душі немає черг тільки серед ночі, — каже дівчина. Заходимо на спільну кухню. Синя фарба облущилася зі стіни. Вздовж неї стоять п'ять іржавих електроплит.
— Толку з них ніякого. Яєчню півгодини смажу, бо довго нагрівається. Хочеться на квартіру переїхати, але фінанси поки не позволяють.
Студенти кажуть, майже в усі студентські гуртожитки міста підселяють сторонніх людей. Різниця тільки в ціні.
— В одногрупника сусіди — четверо хлопців. Двом під 30 років. На кожному поверсі такі знайдуться, — розповідає 19-річний Олег із технічного університету. — Платять по 300 гривень.
Тумбочки на кухні закриваються на ключ
У Полтавському інституті Національного університету "Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого" відкрили новий гуртожиток. 9-поверхівку будували три роки. Студенти кажуть, це найсучасніший гуртожиток у місті.
— Умови круті. На квартирі жила, гірше було в сто разів, — розповідає студентка Юліанна, 21 рік. — На поверхах по вісім кімнат з ванними та туалетом. У кожній мешкають по троє студентів. Але заселено тільки половина поверхів. Зроблений євроремонт, стоять нові меблі, пластикові вікна. На студента по дві шафи для речей. Одна з них вище 2 метрів, для верхнього одягу. На поверхах облаштували по кухні. Кожен має свою тумбу для харчів та навісну шафу. У всіх свої ключі. Встановили два ліфти, але вони ще не їздять. У приміщення пускають за пропусками. При вході два пости охорони. Чергують і вдень, і вночі. Сторонніх не підселяють.
За гуртожиток студенти платять 1,2 грн за рік. В інших гуртожитків оплата дорожча на півтисячі гривень.
2 
1
Коментарі
1