Мер Полтави 44-річний Олександр Мамай закінчив будівництво дому на вул. Світанковій в мікрорайоні Половки. Облаштовує двір. Територію обгородив 3-метровим парканом, установив відеокамери.
На сусідній вул. Ювілейній у мікрорайоні Половки будівельна бригада зводить двоповерховий дім. Двоє чоловіків вантажать бетонні блоки.
— До двору Мамая не підійдеш, — каже один. — Там охранніки "Кобра", камери всюди. З Харкова привіз 4-метрові йолки, понасаджував навколо дому. І на них тоже приховані камери натикав.
На вулиці Світанковій, де живе мер, ґрунтова дорога вкрита шаром щебеню. За три будинки від хати Мамая відчиняє залізні ворота 81-річна Катерина Павлівна. Мешкає у старій одноповерхівці.
— Коли сусіди просять, то помагає, — говорить про мера. — Недавно знайома Таня ходила, просила, щоб труби для води поміг покласти. Дочекалася, поки приїхав додому. Відкриває охраннік, каже, мера нема. Жінка розсердилася, бо сама бачила, що у двір заходив. Потом Мамай підійшов, вислухав і їй дуже швидко все провели. А так ні з ким не общаються, гулянок не встраюють, живуть самі по собі. Якось бачила його жінку з внучкою, з коляскою гуляли.
Повз проїжджає "лада" з емблемою громадського об'єднання "Наш дім — Полтава". Здіймає пилюку, врізнобіч летять дрібні камінці.
— Думали, як переселиться, то хоч дорогу заасфальтує. Ходитимем в нормальній обуві, а то по камням скакаєм. Він же все строїться, забори лампічить, а грузовики дорогу розбивають, — каже сусідка Олександра Мамая. Не називається. Тримає півлітрову банку срібної фарби. — Як сусід і людина, то непоганий, привєтлівий, любєзний. Коли мимо проїжджає, здоровкається. Поки мій чоловік хворів, постійно цікавився його здоров'ям. Коли помер, соболєзнував, але матеріально не поміг.
Подвір'я Олександра Мамая обгородили 3-метровим цегляним парканом. Із вулиці видно дах двоповерхового будинку. На кутових стовпах огорожі по дві відеокамери.
До двору приїжджає КамАЗ. Робітники відвантажують металеві листи, складають біля будівлі басейну. З-за паркану визирає чоловік у блакитній футболці. Говорить, працює на мера:
— На початку червня хазяїн запросив попити каву. Тоді з ним обговорювали ділові моменти. Сиділи в домі, на кухні. Коли прийшли, кава була зроблена. Простих робочих не цурається.
О 12.00 до брами під'їжджає чорний "лексус". У двір заходять водій та дружина мера Людмила Мамай. За якийсь час жінка виходить з будинку у блакитному сарафані, світле волосся зібрала на потилиці.
— Це я дружина мера. Що ви хотіли? — стає на воротях.
Просимо попити води. Людмила Мамай запрошує у двір. Виносить з дому пляшку мінеральної води "Поляна квасова", наливає в склянки.
— Разом із сусідами не збираємося, не влаштовуємо посиденьок. Навпроти нас тільки будуються. Решта рідко приїжджають. Хоча чоловік сусідів знає поіменно, — поглядає на склянки, доки п'ємо воду. — Син Сергій дружить із сусідськими дітьми. Приходять до двору, дзвонять, він виходить. Або в дім зве, в кімнаті граються. Люди часто приходять, просять щось допомогти. Он з будинку навпроти ходять до нас воду набирати, — показує на двір із зеленими воротами. На них обдерта фарба. — В них не проведена, а ми скважину пробили. То відрами носять.
Забирає порожні склянки, відчиняє ворота, випроводжає з двору.
"Ставимо на стіл, що є в холодильнику"
Голова Полтавської обласної ради 53-річний Іван Момот сім років живе у трикімнатній квартирі на четвертому поверсі багатоповерхівки на вул. Леніна, 91. Каже, в гості до сусідів ходить кілька разів на рік.
— Останній раз був на Новий рік, ходив посівати. Їх також звав до себе, — розповідає. — Для мене сусід — рідна людина. З усіма вітаюся, питаю, як здоров'я. Найбільше дружу із чоловіком, який живе на першому поверсі, знаю його зі студентських років. Разом їздили відпочивати в Польщу. Говоримо з ним на житєйські теми — від погоди та футболу до місцевих новин. Завжди сідаємо, ставимо на стіл, що є в холодильнику або швиденько в магазині купуємо готове. Випиваємо по чарочці.
Раніше Момот жив у пров. Ламаному.
— Коли жив у нашому домі, збиралися часто, посиденьки влаштовували, — згадує колишній сусід Віталій Портний, 70 років. — В березні ходив до нього в кабінет, пили чай. Був і губернатор Олександр Удовіченко. Давно їх знаю, працювали разом. Тоді в шутку їм сказав, що вони змінилися, круті поставали.
1 
1
Коментарі
5