Відома причина, чому Захід не може допомогти Києву перемогти Москву

Відмова Росії від переговорів щодо завершення війни в Україні роздратувала президента США, який ввів перші санкції проти Москви. Це б'є по доходах Кремля, навіть якщо Китай та Індія продовжать купувати російську нафту, а росіяни будуть знаходити обхідні шляхи, щоб її продавати. Дієвість санкцій буде залежати від бажання Америки прикривати лазівки росіян. Захід діє нерішуче і роз'єднано, саме тому Кремль має змогу продовжувати війну. Ось дещо з того, про що писали у світових ЗМІ цього тижня.

"Можливо, найдорожча розмова Путіна?", The Telegraph, Велика Британія

Колонка коментатора Девіда Блера

Це була, мабуть, найдорожча телефонна розмова в історії. Коли глава МЗС Росії Сергій Лавров 20 жовтня заявив американському колезі Марко Рубіо, що Кремль не зрушив з місця щодо вимог здачі неокупованої території України, то мимоволі спровокував найбільш значущий поворот політики США за часів другого президентства Дональда Трампа.

Досі Трамп наполегливо уникав запровадження санкцій США проти Росії. Кожні кілька місяців Велика Британія та ЄС оновлювали обмеження та усували лазівки, проводячи кампанію проти дедалі витонченішого обходу санкцій РФ. Не зробивши того ж самого, Трамп дозволив усій системі санкцій США зів'яти.

Раптом все змінилося. Трамп запровадив перші санкції проти Росії. Його цілями стали два стовпи російської економіки – нафтові компанії "Роснєфть" і "Лукойлу", на які припадає половина всього експорту сирої нафти Кремля.

Росія вже втратила більшість закордонних ринків газу, залишивши поставки нафти найбільшим джерелом доходу для військової машини Володимира Путіна. Минулого місяця їй вдалося експортувати 5,1 млн барелів нафти на день, що є найвищим показником за два роки. Нижчі ціни на нафту означали, що вересневі доходи склали відносно скромні $13,4 млрд, але це всеодно багато.

Тепер тиск США загрожує знищити ці прибутки. Росія небезпечно залежить від двох країн - Китаю та Індії, які разом купують 75% морського експорту нафти.

Центральне питання – як відреагують нафтопереробні заводи цих країн на дії Трампа? Чи скоротять закупівлю російської нафти?

На папері санкції США, оголошені 22 жовтня, не поширюються на іноземні компанії. Усім організаціям в США заборонено мати справу з "Роснєфтю" та "Лукойлом" та їх дочірніми компаніями, а будь-які активи цих компаній в США будуть заморожені. Але Трамп не має юрисдикції за межами Америки.

Чи піде він далі, запровадивши "вторинні санкції" проти іноземних компаній, які співпрацюють з російськими гігантами? Чи переслідуватиме трейдерів в ОАЕ, які торгують російською нафтою, банки, які займаються розрахунками, і китайськими та індійськими НПЗ, які тримають Кремль на плаву?

Лише сама можливість того, що США можуть вдатися до "вторинних санкцій", може бути достатньою для деяких партнерів Путіна, щоб покинути його. Трамп вже оголосив, що Індія вирішила припинити купувати російську нафту. Китай - найтвердіший горішок і стане останньою країною, яка покине Путіна. Сі Цзіньпін вірить у "безмежну" дружбу з російським колегою, якого вважає важливим союзником у боротьбі проти американської гегемонії.

З моменту запровадження перших санкцій, Китай та Індія купували російську нафту зі значною знижкою. Цього місяця Росія була змушена пропонувати барель нафти Urals на $13 нижче ринкової ціни, яка становить $65. Завдяки санкціям Трампа ця знижка збільшиться, що зменшить доходи РФ. Навіть якщо Китай та Індія далі будуть купувати ту ж кількість нафти, доходи Москви будуть меншими.

Кремль може знайти втіху в тому, як Трамп досі утримувався від "вторинних санкцій". Усі економічні обмеження, якими б жорсткими вони не були, є отрутою повільної дії. Американська петля на шиї призведе до постійного зменшення російських доходів, а не до раптової смерті.

Трамп досі утримується від удару молотом - дати Україні Tomahawk для використання проти російських НПЗ. Придушення експорту Путіна за кордон і одночасне надання зброї для знищення енергетичної промисловості вдома було б найжорстокішим варіантом. Трамп тримає цей козир про запас, максимізуючи вплив Америки на Росію.

"Санкції чи Tomahawk? Лише переконливі погрози переконають Путіна", Bloomberg, США

Колонка колумніста Марка Чемпіона

Якби було легко, це б сталося давно. Але це складно, бо Путін не зацікавлений у мирі, який не принесе перемоги, якої він прагне з дня вторгнення. Це також складно, бо резерви України виснажені, Трамп готовий втручатися лише тією мірою, якою може монетизувати війну, а Європі бракує військової сили та єдності, щоб заповнити порожнечу.

Брак рішучості та реалізму Заходу спонукав Путіна повірити, що йому слід лише зачекати, поки прихильники України зазнають невдачі, і він досягне своїх максималістських цілей. На жаль, останні кроки США щодо санкцій та ракет Tomahawk радше відповідають цій схемі, ніж порушують її.

Санкції проти "Роснєфті" та "Лукойлу" - важливі лише тоді, коли впливають на країни, які купують російську нафту - Китай, Індію, Туреччину. Коли вони набудуть чинності 21 листопада, іноземні компанії, які ще купують нафту в росіян, ризикують потрапити під санкції і отримати покарання. Або ні.

Цього може бути достатньо, щоб відлякати індійських покупців, поки не знайдуть обхідні шляхи. Реакція китайських нафтопереробних заводів залежить від того, що накаже уряд. Але все це невизначено. Це не те, що переконає Путіна змінити курс.

Частина рішення - в грошах. Україна має більше можливостей виробляти зброю і боєприпаси, ніж коштів їх купляти. Політично Європа не може більше копирсатися в бюджетах, коли США вилучили свою частку допомоги Києву. Відповідь давно лежить на столі перед лідерами Євросоюзу - використати решту €140 млрд заморожених активів російського центробанку, перетворивши їх на позики Києву, які підлягатимуть погашенню, якщо і коли Росія виплатить Україні повоєнні репарації. Цю дію досі блокує Бельгія.

Єдиний сталий спосіб протистояти атакам Росії на Україну - дати Києву те, що потрібно для знищення заводів Путіна. Звідси галас навколо Tomahawk. Щоб показати, що це можливо, у вівторок Київ використав британську Storm Shadow для удару по хімічному заводу в Брянську, який виробляв порох і ракетне паливо. Ця ціль була недалеко від України. Завод у Єлабузі, де Росія будує свої Shahed - за 1600 км. Це перевищує дальність Storm Shadow - 250 км, зате в межах дальності Tomahawk.

Багато аргументів США проти Tomahawk - хибні. Наприклад, що навчання українців займе до року, а запуски мають робити американські військові. Те саме говорили про Abrams, HIMARS і F-16, перш ніж їх передали. Українцям знадобилося кілька тижнів чи місяців, якщо про F-16, щоб опанувати нові системи.

Існує аналогічний хибний аргумент, що в України немає способу застосовувати Tomahawk, які зазвичай запускають з кораблів. Хоча США розробили наземну установку Typhon, вона нібито експериментальна. Її випробували у 2023-му, розгорнули на Філіппінах у 2024-му і провели навчання в Австралії та Японії у 2025-му. Ці пускові установки придатні для України. Вони вже є на складі.

Мій улюблений аргумент проти Tomahawk - вони не матимуть великого значення. Ага, як і HIMARS. Запитайте у Кремля. Його хвилює, щоб Україна не мала ракет, які можуть шкодити Росії так само, як російський еквівалент - "Калібр".

Російське виробництво дронів, на відміну від українського, є централізованим. Знищення заводу у Єлабузі та кількох інших підірвало б можливості Росії вести повітряну війну. HIMARS мали величезний вплив, коли їх вперше пустили в бій в липні 2022-го, знищивши передові російські склади боєприпасів та командні центри в таких кількостях, що наступ росіян, подібний до нинішнього, зайшов у глухий кут.

Через місяць Україна за кілька тижнів відвоювала на 75% більше території, ніж Росія захопила за три роки війни. Російські генерали потім адаптувалися. Тож хоча HIMARS не виграли війну, але вони її змінили.

Справжня проблема не в Tomahawk, санкціях чи заморожених активах Росії. Це непослідовність та брак рішучості Заходу. Потрібна стратегія, яка об'єднає все в реальну загрозу, здатну переконати Кремль зупинити війну.

"Наскільки санкції Трампа вдарять по Росії", CNN, США

Розчарування Трампа Росією зростало в останні місяці, коли стало зрозуміло, що його гучно розрекламований саміт на Алясці не зміг зупинити ескалацію насильства в Україні. Він навіть змінив позицію щодо українських ударів глибоко всередині Росії, збільшивши обмін розвідданими, щоб допомогти Києву атакувати військові та енергетичні об'єкти.

Після того, як численні погрози Трампа посилити санкції проти Москви нічого не дали, як і телефонна розмова з Путіним, він таки пішов на крок проти російських нафтових гігантів та їх дочірніх компаній.

"Це було дивно, бо завжди була розбіжність між риторикою та діями Трампа. Його терпіння вичерпується", – каже старша наукова співробітниця лондонського Міжнародного інституту стратегічних досліджень Марія Шагіна.

Вплив, який нові санкції можуть мати на російську економіку, є предметом дискусій. Шагіна каже, що цей крок відбувається у "вразливому місці" для Москви, яка стикається з подвійним ударом західних санкцій й того, що називає українськими "фізичними санкціями" - атаки дронів на російську енергетичну інфраструктуру. Ці атаки вже призвели до 20% падіння енергетичних доходів Росії з початку року, хоча Москва планує компенсувати частину дефіциту за рахунок підвищення податків.

"Це сильний сигнал, але це радше сигнал, ніж величезний удар по російській економіці", – каже Яніс Клюге з Німецького інституту міжнародних та безпекових справ.

Експерти очікують, що попри можливі тимчасові перебої з постачанням, Росія знайде способи забезпечити надходження своєї нафти, зокрема від "Лукойлу" та "Роснєфті", на світові ринки.

"Росія створила автономну інфраструктуру, щоб продовжувати постачати нафту своїм торговим партнерам, особливо в Індії та Китаї. Росіяни внесуть корективи та створять нові обхідні шляхи", – каже директор з питань нафтових ринків та енергетичного переходу в Independent Commodity Intelligence Services Аджай Пармар.

"Тривалий вплив буде залежати від бажання США вибивати обхідні шляхи у міру їх виникнення. Наразі незрозуміло, чи матиме Трамп, якщо не отримає від Путіна того, чого хоче, рішучість і бажання піти цим шляхом до кінця", - каже керівник відділу геополітичного аналізу в Energy Aspects Річард Бронз.

×